13 травня 2013 року Вищий господарський суд України видав інформаційний лист № 01-06/796/2013, в якому адресував деякі спірні питання, що виникають в судовій практиці відносно переходу прав і обов'язків реорганизуемых банків до банок-правонаступників.
Зокрема, Вищий господарський суд звернув увагу нижчестоячих судів на такі основні моменти.
Об'єм прав і обов'язків, що переходять до банок-правонаступників, залежить від обраної форми реорганізації - злиття, приєднання, розподілу або виділення. Попередньою умовою для реорганізації є отримання відповідного дозволу і затвердження плану реорганізації Національним банком України плану реорганізації, який повинен передбачати подачу Національному банку відповідних документів, необхідних для узгодження статуту нового банку або внесення змін до статуту існуючого.
При проведенні реорганізації шляхом злиття/приєднання банк складає передавальний акт, у разі ж розподілу/виділення - розподільний баланс. ВХСУ підкреслив, що до передавального акту/розподільному балансу обов'язково додається розшифровка активів, зобов'язань і капіталу лише в розрізі рахунків. Відповідні положення про перехід прав і обов'язків до банку-правонаступника повинні також міститися в його статуті.
|
Ганна Кожемяченко |
Моментом переходу прав і обов'язків до банку-правонаступника слід рахувати дату внесення в Єдиний державний реєстр записів про припинення реорганизуемого юридичної особи і про державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника.
Існуюча судова практика показує, що позичальники досить часто намагалися оспорити перехід права вимоги від банку, який реорганізовувався, до банку-правонаступника, для чого у тому числі ініціювалося проведення судово-економічних експертиз.
У своєму листі ВХСУ звернув увагу на вказані спірні моменти і вказав, що судам слід виходити з того, що у разі створення банку-правонаступника в результаті злиття/приєднання банків до нього переходить усе майно, усі права і обов'язки, що існували на дату складання передавального акту. При створенні банку-правонаступника в результаті розподілу/виділення майно, права і обов'язки, що перейшли до нього від реорганизуемого банку, визначаються на підставі статуту і розподільного балансу.
Крім того, ВХСУ підкреслив, що належними і допустимими доказами правонаступництва відносного окремого зобов'язання є відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт/розподільний баланс і статут правонаступника. При цьому положення передавального акту/розподільного балансу досліджуються судами тільки на предмет встановлення суб'єкта, до якого перейшли права і обов'язки в певному зобов'язанні, а не на предмет вказівки конкретного договірного зобов'язання в передавальному акті/розподільному балансі. Призначення економічної експертизи для визначення об'єму майна, прав і обов'язків, що перейшло до банку-правонаступника у вказаних справах, є недоцільним з огляду на те, що питання визначення суті і характеру правових стосунків, що виникають між сторонами угоди, не відносяться до сфери завдань економічної експертизи.
Таким чином, ВХСУ ще раз підтвердив, що економічна експертиза не може бути використана як доказ переходу або непереходу прав і обов'язків до банку-правонаступникаі фактично позбавив позичальників ще одного механізму для спекуляцій в спорах з банками.
Ганна Кожемяченкоюрист ЮФ "Астерс"
