Ст. 30 Конвенцій ООН проти корупції, яка була ратифікована Україною, вказує на необхідність дотримання балансу між привілеями і імунітетом, наданими посадовцям, і можливістю у разі потреби чинити відносно таких осіб карне переслідування. У Технічному керівництві по виконанню Конвенції, відзначається, що ст. 30 побудована на функціональному сенсі імунітету, тобто імунітет закріплюється за посадою, а не за особою, що її займає. Але в той же час, виходячи з аналізу Конституції можна сказати, що Президент України і народні депутати наділені саме персональним імунітетом від карного переслідування, що створює труднощі для ефективного карного переслідування вищезгаданих осіб за злочини, здійснені ними до або після заняття посади, що надає імунітет, відмічає Віталій Журавский в пояснювальній записці.
Депутат пропонує проектом № 2650 доповнити ст. 49 Карного кодексу (звільнення від відповідальності у зв'язку із закінченням термінів давності) положеннями, згідно з якими течія давності припиняється у разі обрання або призначення особи на посаду, яка згідно Конституції України надає йому недоторканість від карного переслідування. У цих випадках течія давності поновлюється або після того, як особа була позбавлена недоторканості, або після того, як воно перестає обіймати відповідну посаду.
У разі здійснення обличчям злочину під час перебування на посаді, яка надає йому недоторканість від карного переслідування, течію давності починається або з моменту, коли особа була позбавлена недоторканості, або з моменту, коли воно перестає обіймати відповідну посаду.
