Документ тижня : лист ВССУ по застосуванню термінів позовної давності

Останнім часом в судовій практиці стали все частіше виникати протиріччя, пов'язані із застосуванням термінів позовної давності при розгляді суперечок в кредитних правовідносинах. Це питання спробувало вирішити Вищий специализированый суд України по розгляду цивільних і карних справ (далі - ВССУ) за допомогою інформаційного листа від 16.01.2013 р. № 10-70/0/4-13 "Про окремі питання застосування термінів позовної давності", в якому звернув увагу на окремі питання застосування термінів позовної давності в кредитних спорах і роз'яснив практичні моменти їх числення.

Так, з листа № 10-70/0/4-13 витікає, що п. 31 постанови пленуму ВВСУ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при рішенні суперечок, що виникають з кредитних правовідносин" роз'яснено, що в спорах відносно споживчого кредитування кредитодателю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, термін давності якого збіг. У зв'язку з цим позовна давність по позову про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони в спорі.

При цьому нагадаємо, що згідно ст. ст. 256 - 257 ГК позовна давність є терміном, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Крім того, норми ст. 258 ГК не передбачають певного терміну числення спеціальної позовної давності у сфері споживчого кредитування.

Як відмічає ВВСУ, оскільки після витікання термінів позовної давності на основну вимогу вважається, що позовна давність витекла і на додаткову вимогу (стягнення неустойки, звернення стягнення на закладене майно і т. д.)положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів" застосовуються і до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Вказані положення листа № 10-70/0/4-13 фактично дублюють норми постанови пленуму ВССУ № 5. З цим згоден і юрист ЮФ "Юридичний радник" Дмитро Матвийчук: "По суті, у своєму листі ВССУ нічого нового не говорить, а тільки посилає до норм постанови пленуму ВССУ № 5".

Проаналізувавши обидва документи, юрист зробив висновок, що ВССУ при наданні роз'яснення з питання числення термінів позовної давності в кредитних спорах не дослідив усієї суті питання. Так, за словами пана Матвийчука, багато юристів у своїй практиці дотримуються думки, що "термін давності споживчого кредиту" і "термін позовної давності" не є тотожними поняттями. "Але як співвідносяться ці терміни між собою з точки зору чинного законодавства доки не ясно. При цьому серед багатьох практикуючих юристів існує думка, що кредитний договір як такий не має рядок давності і діє до повного погашення заборгованості"- відмітив юрист ЮФ "Юридичний радник".

При цьому Д. Матвийчук вважає, що на даний момент не можна встановити, що мав на увазі законодавець під дефініцією "термін давності споживчого кредиту" при написанні Закону "Про захист прав споживачів", оскільки ніяких уточнень або визначень цьому поняттю на сьогодні не існує. Внести ясність в це питання, на думку юриста, може або Верховна Рада України, або Конституційний Суд України. Проте, ототожнивши "термін давності споживчого кредиту" з "терміном позовної давності", ВССУ не врахував теоретичні і практичні моменти правозастосування числення цих термінів.

В той же час ВССУ звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 3 - 4 ст. 267 ГК позовна давність застосовується тільки за заявою сторони в спорізробленому до винесення ухвали. Таке законодавче позначення унеможливлює ініціації застосування норми про термін позовної давності. При цьому витікання позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в справі, є основою для відмови в позові.

Таке роз'яснення ВССУ відносно застосування положень ст. 267 ГК при вирішенні суперечок, пов'язаних із споживчим кредитуванням, фактично говорить про те, що боржник все ж зобов'язаний заявляти про закінчення терміну позовної давності відносно його споживчого кредиту. Відмітимо, що у своєму листі № 10-70/0/4-13 суд роз'яснює порядок реалізації норм ст. 267 ГК, що вимагає обов'язкової подачі заяви про застосування позовної давності. Хоча в постанові пленуму № 5 ВССУ вказує на відсутність необхідності подачі заяви про застосування терміну позовної давності в спорах, пов'язаних із стягненням споживчого кредиту.

Необхідно підкреслити, що роз'яснення постанови пленуму ВССУ № 5 трохи відрізняються від положень листа № 10-70/0/4-13. У постанові ВССУ викладає позицію, що боржникові не треба подавати заяву про застосування позовної давності, тоді як в листі нагадує, що норми ГК забороняють суду ініціювати застосування терміну позовної давності без заяви сторони.

ВССУ уточнює, що відповідно до ч. 5 ст. 267 ГК заява позивача про відновлення терміну позовної давності не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про витікання позовної давності, - наслідок відмови в позові, якщо він обгрунтований. Крім того, ВССУ відмічає, що у випадку якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на витікання позовної давності, то вказана заява є підтвердженням того, що він зробив заяву про застосування позовної давності.

Відносно питання про числення терміну позовної давності Д. Матвийчук вважає, що в чинному законодавстві слід встановити "автоматичну" відмову в розгляді позову із-за закінчення терміну позовної давності або передбачити обмеження для подачі заяви про застосування позовної давності, а саме до моменту слухання справи по суті.

В той же час на практиці нерідко виникають ситуації, коли справа розглядається, позивач несе витрати у зв'язку з цим, часто досить великі (наприклад, при призначенні судових експертиз), а відповідач, зловживаючи своїми правами, вже перед ухваленням рішення подає заяву про застосування термінів позовної давності.

У листі № 10-70/0/4-13 ВССУ звертає увагу на те, на якій стадії слухання справи судом доречно подавати заяву про застосування позовної давності згідно з нормами чинного законодавства. Так, оскільки рішення по суті суперечки приймається судом першої інстанції, а на стадії апеляційного виробництва здійснюється тільки перевірка законності і обгрунтованості рішення суду (відповідно до ст. 303 ГПК)та заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо воно представлене під час слухання справи в суді першої інстанції.

Таким чином, можна порадити боржникові за договором споживчого кредитування все ж заявляти про закінчення терміну позовної давності.