Зарегестрированный в парламенті 22 січня 2013 законопроект № 2067 "Про стимулювання розвитку ринку продовольчих товарів" загрожує стати черговим прикладом недалекоглядної і непродуманої законотворчої політики, - у разі, якщо він буде прийнятий як закон в нинішній редакції.
Автор документу, депутат від Партії Регіонів Олег Царев, вважає, що законопроект покликаний протидіяти монополізації ринку торговими мережами, підтримувати малий і середній бізнес, а також стимулювати вітчизняного товаровиробника.
Нагадаємо, що згідно з документом загальна торгова площа продовольчих або змішаних магазинів, розташованих у населених пунктах, не може перевищувати 300 кв. м. (за визначенням автора супермаркетом являється різновид універсального магазину самообслуговування з торговою площею від 300 до 2499 кв.м.). Магазини, чия торгова площа перевищує ліміт в 300 кв.м., забороняється розміщувати на відстані, менше 5 км від межі населеного пункту.
Власникам великих торгових площ пропонується надати перехідній період 1 рік для перепрофілювання приміщень або реконструкції - з тим, щоб вони привели бізнес у відповідність з новими вимогами. Інакше магазин підлягає закриттю місцевими органами державної влади.
За ідеєю підтримки малого і середнього бізнесу і захисту вітчизняного виробника якось забулися і інтереси споживачівадже, як відомо, великі супермаркети користуються особливою популярністю серед населення завдяки широкому асортименту продукції і порівняно низьким цінам на багато товарних позицій. В той же час, відвідування таких магазинів пропонується обмежити не лише відповідною відстанню, але і режимом роботи - з 9:00 до 20:00, окрім воскресіння, святкових і неробочих днів.
Передусім, виникає питання - чим керувалися автори законопроекту при визначенні гранично допустимої площі саме в 300 кв.м., без урахування кількості населеннящо проживає в населеному пункті і інших об'єктивних чинників? Тоді як магазин площею 300 кв.м. в районному центрі, можливо, і претендуватиме на монопольне положення на ринку, в спальному районі Києва - він може просто не задовольнити нужди усіх жителів. При цьому зі збільшенням попиту на розміщення магазинів відповідної площі неодмінно зростуть і ціни на оренду такої нерухомості в столиці і інших великих містах, а це, у свою чергу, може викликати подорожчання продовольчих товарів.
Розробники законопроекту посилаються на досвід низки європейських країнде були введені подібні норми, при тому, що вклад малого і середнього бізнесу у ВВП у декілька разів перевищує українські показники. В зв'язку з цим варто відмітити, що обмеження на будівництво великих продовольчих магазинів у світі зазвичай поширюється на історичні, туристичні і адміністративні центри міст, і, як правило, супроводжується забороною розміщення заправних станцій і інших об'єктів, які можуть негативно вплинути на унікальну архітектурну композицію. Саме тому великі магазини розміщуються, в основному на околицях міст Європи.
Що ж до обмежень по графіку роботи магазинів, то вони дійсно встановлені у багатьох європейських країнах під тиском профспілок, а в деяких випадках, - церковних організацій. Проте, вирішення проблеми благоустрою міст, або захист прав трудящих не є пріоритетними цілями цього законопроекту. По цьому, треба, передусім, замислитися чи дійсно обмеження по площі магазинів зупинять торгові мережі від пануючого положення на ринку роздрібної торгівлі. Адже можливе повсюдне перепрофілювання мережевих магазинів у формат "магазинів біля будинку" фактично дозволить їм закріпитися в цій ніші роздрібної торгівлі, і, тим самим, витіснити звідти представників дрібного і середнього бізнесу.
Законопроект містить список антимонопольних вимогякий, видно, повинні стримувати засилля торгових мереж на ринку. Зокрема, доля реалізованих товарів торгової мережі за рік повинна складати не більше 10 % від об'єму усіх реалізованих товарів на території населеного пункту, а доля торгових площ однієї мережі повинна складати не більше 10 % від об'єму усіх торгових площ населеного пункту. Очевидно, що ці норми обмежують монополію однієї торгової мережі, але не сприяють безпосередньо підтримці представникам малого бізнесу.
Деклароване сприяння вітчизняному товаровиробникові виражається у вимозі про наявність обов'язкових 80 % продовольчих товарів вітчизняного виробництва в асортименті магазину по кожній групі товарів. Викликає сумнів, чи зможе вітчизняний товаровиробник вийти на такі об'єми. До того ж, витікаючі обмеження на імпортні товари потребують ретельної оцінки на предмет відповідності принципам СОТ, членом якої є Україна.
Залишається сподіватися, що народні депутати підійдуть до оцінки пропонованих нововведень комплексно і зважено, і врахують усі можливі наслідки, у тому числі в довгостроковій перспективі і на макроекономічному рівні, якими загрожує ухвалення подібного закону в нинішній редакції.
Світлана Теушстарший юрист АТ Arzinger;
Наталія Клочунпомічник юриста АТ Arzinger.
