Документ тижня : Положення про підготовку арбітражного керівника

Одним з найбільш обговорюваних і дискусійних правових питань останніх днів є набуття чинності новій редакції Закону про банкрутство (далі - Закон)який передбачає повну "трансформацію" правового статусу арбітражного керівника.

Згідно зі змінами, з дня набуття чинності Закону (19 січня 2013 р.) арбітражний керівник стає суб'єктом незалежної професійної діяльності. При цьому, окрім нового статусу, нові вимоги встановлюватися також і для системи підготовки і перепідготовки осіб, що мають намір здійснювати діяльність арбітражного керівника.

Зокрема, Мінюст наказом від 27.12.2012 р. № 1973/5 (далі - наказ № 1973/5) вказує на нові особливості підвищення кваліфікації арбітражних керівників (дивитеся матеріал ЮРЛИГИ "Як арбітражні керівники підвищуватимуть кваліфікацію"?). У цьому правовому огляді разом з експертом розглянемо детальніше положення цього документу з урахуванням прогнозу їх реалізації на практиці.

Відмітимо, що вказані документи на сьогодні викликають безліч питань не лише у самих юристів і арбітражних керівників, але і представників бізнес-середовища, інтереси якого вони зачіпають.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 97 новій редакції Закону арбітражним керівникам може стати громадянин України, що має повну вищу юридичну або економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах, що пройшов навчання і стажування впродовж 6 місяців, що володіють державною мовою і кваліфікаційний іспит, що здав.

При цьому наказ № 1973/5 має на увазі, що підготовка осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керівника, складається з двох етапів - навчання і стажування. Термін проведення курсів складає не менше 1 календарного місяця, а зрок стажування - не менше 6 місяців.

Відмітимо, що навчання арбітражних керівників, згідно з наказом № 1973/5полягає в проходженні курсів, організованих на базі Учбових закладів, перелік яких затверджується Мінюстом. При цьому ознайомитися з подібним переліком учбових закладів на сайті Мінюсту або у базі чинного законодавства нам доки не вдалося.

Втім, Закон не лише підвищує вимоги до осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керівника, але і зобов'язує в установленому порядку оформити заміну отриманих до початку дії закону ліцензій на свідчення про здійснення діяльності арбітражного керівника. У зв'язку з цим, ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керівника вже втратили силу. Заміну документів в течії 6 місяців безкоштовно мінятимуть ліцензії арбітражних керівників. З моменту набуття чинності Закону, Мінюст, як держорган, з питань банкрутства зобов'язаний почати видачу посвідчень про право здійснення діяльності арбітражного керівника.

Крім того, положення нормативного акту вказують на необхідність підвищення кваліфікації арбітражними керівниками, які отримали свідоцтва з вказівкою терміну їх дії, - повинні підвищити кваліфікацію в 2013 році, а без вказівки терміну їх дії - в 2014 р. Також Закон передбачає, що арбітражний керівник повинен раз в 2 року підвищувати кваліфікацію у формі короткострокового підвищення кваліфікації шляхом участі в семінарі з питань банкрутства і відновлення платоспроможності.

З усього вышеизложеного, виникає питання: Які труднощі можливі в процедурі навчання і стажування арбітражного керівника у зв'язку із застосуванням на практиці норм наказу № 1973/5? І чого чекати від застосування на практиці норм Положення вже діючим і майбутнім арбітражним керівнику? Своєю думкою із цього приводу з нами поробилася провідний юрист ЮК "Нобили" Олена Фомина. Так юрист відмічає, що найбільше питань на даний момент у неї викликає тематика практичних моментів того, що стажується. Посилаючись на норму закону, особу, бажаючу стажуватися, за заявою отримує від Управління юстиції інформацію про кандидатури керівників стажування. При цьому стати керівником стажування може не кожен (вже діючий - прим. авт.) арбітражний керівник, а лише той, на чиєму рахунку не менше 15 справ про банкрутство, не менше 3 років стажу і різнобічна практика. Як саме робитимуться підрахунки веденных подів і оцінка практики арбітражного керівника (наприклад, наявність укладених світових угод і виконання плану санації) - доки не зовсім зрозуміло.

Випадок з практики. У разі, якщо керівники стажування, кандидатури яких були надані Управлінням юстиції, відмовляються брати участь в стажуванні, Головне управління юстиції призначає керівника стажування самостійно.

Тут багато неясностей викликає формулювання "відмовляються брати участь в стажуванні", з урахуванням того, скільки часу для майбутнього кандидата займе процедура переутверждения керівника стажування і так далі

Відкритим залишається питання компенсації тимчасових і матеріальних витрат керівників стажування, а також можливість відмови від стажиста, спрямованого Головним управлінням юстиції України. Адже "насильно милий не будеш", очевидно, що якість стажування, що проводиться арбітражним керівникам, не бажаючим навчати стажиста, буде невисоко. Ймовірно, що стажистові необхідно самостійно зацікавлювати керівника стажування у власному навчанні.

За результатами стажування керівником складається відгук, екземпляр якого спрямовується в Кваліфікаційну комісію арбітражних керівників. Відповідно до Закону іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування. Правда, хто розроблятиме питання до такого тестування теж доки неясно.

Важливо!!! Підвищення кваліфікації організовується і проводиться затвердженими Учбовими закладами, або Всеукраїнськими саморегульованими організаціями арбітражних керівників (СРО). Залишається відкритим питання вартості підвищення кваліфікації арбітражними керівниками і можливість пройти таке навчання на базі СРО, членом якої є арбітражний керівник. Законодавчо уставлена необхідність підвищення кваліфікації є додатковим стимулом для членства в СРО. Таке формулювання про фактично обов'язкове членство СРО може викликати обурення серед діючих арбітражних керівників, які не бажають входити із склад який або тематичній організації. Такий підхід до примусового членства може спровокувати негативні наслідки. Крім того, поки також не розроблено ніяких належних документів відносно обов'язкових вимог і правового статусу таких організацій. Питання про те, чи буде Мінюст контролювати діяльність такої ВСРО теж залишається доки відкритим.

Олена Фомина відмічає: "хочеться вірити, що нововведення виправдають свою мету і дозволять підняти рівень їх компетентності і підвищити престиж професії".

Підсумовуючи усі вищезгадані положення і факти, позначимо, що можливо незабаром Мінюст надасть роз'яснення відносно основних проблемних питань процедури підготовки і перепідготовки осіб, що мають намір здійснювати діяльність арбітражного керівника.

Детальніше про зміни в законодавстві у зв'язку з набуттям чинності Закону про банкрутство читайте в підбірці матеріалів актуальної теми : Актуально: Новий закон про банкрутство.