Листом № 611-1104/0/4-11 Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ роз'яснив судам, що частина 2 ст. 42 ГПК відносить суд до суб'єктів, які можуть завірити доручення фізособи своїм рішенням. Згідно з документом, у разі заяви фізособою - довірителем клопотання про завірення судом доручення на ведення справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, суд може визначенням завірити таке доручення.
Так, у разі задоволення заявленого клопотання про завірення доручення на ведення справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, суд без виходу в дорадчу кімнату виносить визначенняяке заноситься секретарем судового засідання в журнал судового засідання, а саме доручення або завірена підписом судді її копія залучається до справи.
Доручення завіряється тільки для розгляду конкретної справи, тобто не може бути завірене доручення, яке передбачає не пов'язані з розглядом цієї справи повноваження.
Визначення про посвідчення такого доручення оскарженню не підлягає.
