МВС України заявило про бажання обмежити анонімність в Інтернетітому що вона провокує безкарність і збільшує можливості для кіберзлочинності. Реєстрацію в соціальних мережах по паспортах обіцяють не робити, але планується ідентифікація кінцевого власника устаткування.
Якщо подивитися на цю ініціативу в контексті подій, що відбуваються в Україні, то важко не помітити тенденцію ідеї введення контролю за користувачами в соцсетях. Найочевидніші чинники - це вибори. Соцсети, як показала практика "кольорових революцій", є потужним інструментом консолідації користувачів, що мають протилежні з правлячим режимом погляди. Другий очевидний чинник, що підтверджує перше припущення, - свіжий факт переслідування адміністраторів груп патріотичних співтовариств в соцсетях Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю.
Чим така ініціатива може загрожувати:
- розвитком ринку продажу SIM- карт, зареєстрованих на номінальних власників;
- встановленням контролю над групами і співтовариствами інакомислячих груп людей;
- введенням цензури на генерований в соцсетях контент, свободу слова, думки, права передавати і отримувати інформацію.
Чому не можна обмежувати?
|
Андрій Пархоменко |
По-перше, тому що у рамках заявлених цілей боротьби з кіберзлочинністю це марно. Відділ по боротьбі з киберприступностью України взявся перемогти кіберзлочинність в Facebook - це навіть звучить смішно. Невже в Україні останнім і єдиним оплотом піратства є соцсети? До того ж, правоохоронні органи самі визнали, що половина встановленого софтвера у них - нелицензионнного.
По-друге, тому що ідентифікація доступу в соцсеть - перший крок на шляху до усунення анонімності доступу в Інтернет в принципі. На даний момент ми маємо умовну анонімність: ні для кого не секрет, що дані про користувачів мережі збираються і обробляються. Це відкрито роблять Google, Yandex та ін., спалахують скандали функцій мобільних телефонів, що відносно не декларують, планшетів, які, не повідомляючи власників, посилають виробникам інформацію про діяльність користувача в мережі. Але доки ця інформація не про людину, а швидше про його браузер (Cookies, LSO, кеш браузеру) і використовується вона, в основному, для поліпшення показників рекламного таргетинга. Але якщо уявити, що ці дані набудуть персональної ідентифікації, то з самого початку користування Інтернетом людина почне сама писати на себе досьє - описуючи кожен свій крок, свої переваги, інтереси, круг знайомств і ін. Це буде кінець вільному співтовариству.
Андрій Пархоменкоюрист, фахівець в області IT- права і інтелектуальної власності ЮК Юскутум.
