У зв'язку з виникненням в судовій практиці питань, пов'язаних з апеляційним оскарженням постанов суду про видачу / відмові у видачі виконавського листа на примусове виконання рішення третейського суду і його розгляди, судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і карних справ у листі від 27.09.2012 № 10-1385/0/4-12 звертає увагу судів на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 389-11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ГПК) за результатами розгляду заяви про видачу виконавського листа на примусове виконання рішення третейського суду суд виносить визначення про видачу виконавського листа або про відмову у видачі виконавського листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленим ГПК для ухвалення рішення.
Системний аналіз частин четвертої-шостої ст. 389-11 ГПК свідчить, що апеляційному оскарженню підлягає тільки постанова суду про відмову у видачі виконавського листа, а постанова суду про видачу виконавського листа спрямовується сторонам впродовж 5 днів з дня його винесення.
Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року, 28 квітня 2010 року, 8 липня 2010 і 02 листопада 2011 рокущо дають офіційне тлумачення пунктів 2, 12, 18, 28 ч. 1 ст. 293 ГПК по забезпеченню апеляційного оскарження визначень судна, в яких вказано, що в цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають постанови суду за винятком випадків, коли таке оскарження заборонене законом, не дають підстав для виводів про те, що рішення суду про видачу старанного документу на примусове виконання рішення третейського суду підлягає апеляційному оскарженню.
Аналіз вказаних рішень КСУ свідчить про системний підхід до розуміння змісту постанов, передбачених ч. 1 ст. 293 ГПК, які оскаржаться в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Проте за правилами статті 389-11 ГПК рішення суду не приймається, а виносяться визначення і Конституційний Суд України офіційного тлумачення вказаної норми процесуального права не надавав.
У зв'язку з викладеним, у разі апеляційного оскарження постанови суду про видачу старанного документу на примусове оскарження рішення суду суддя апеляційного суду (а не суд першої інстанції) виносить постанову про повернення апеляційної скарги на підставі ст. 292, 389-11 ГПК, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. 6 ст. 297 ГПК).
Обличчя, відносно якого винесено визначення про примусове виконання рішення третейського суду (яке не оскаржиться), не позбавлено права звертатися до компетентного суду з позовом про відміну рішення третейського суду. При задоволенні такого позову це буде основою для подачі заяви про визнання виконавського листа не підметом виконанню (п. 28-1 ч. 1 ст. 293 ГПК).
При розгляді апеляційної скарги на визначення суду про відмову у видачі старанного документу апеляційний суд керується положеннями ст. 312 ГПК. Якщо суд першої інстанції при винесенні ухвали порушив норми процесуального права (наприклад, не застосував норму процесуального закону, яку слід було застосувати) або при правильному вирішенні процесуального питання помилково сформулював суть процесуальної дії або основи її застосування (тобто неналежно кваліфікував зміст процесуальних стосунків, помилково застосувавши певну норму процесуального права), те апеляційний суд змінює або відміняє визначення суду першої інстанції і виносить свою ухвалу з цього питання (п. 2 ч. 1 ст. 312 ГПК).
У разі, якщо суд першої інстанції порушив порядок, встановлений законом для вирішення процесуального питання, наприклад, якщо була порушена цивільна процесуальна форма вирішення питання (наприклад, неналежне повідомлення сторін про дату судового засідання або неправомірне повернення заяви) те апеляційний суд відміняє визначення і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 312 ГПК).
У найближчому часі інформаційний лист буде доступний в системах ЛІГА :ЗАКОН.
