Вищий господарський суд України розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника прокурора у справі про визнання недійсним рішення про передачу в оренду земельних ділянок встановив наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2008г. у справі № 6/229, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008, у позові відмовлено повністю.
Рішення і постанова у справі аргументовані тим, що спірне рішення Київської міської поради про передачу в оренду земельних ділянок є винятковою компетенцією органу місцевого самоврядування що відповідає чинному законодавству України. В результаті його прийняття не убачається порушення прав і інтересів позивача, що охороняються законом, у справі Державного комітету України із земельних ресурсів.
Не погоджуючись з постановою суду, заступник прокурора м. Київ, звернувся у ВХСУ з касаційним поданняму якому просить рішення і постанову у справі відмінити і прийняти нове рішення (сам позов задовольнити, мотивуючи аргументами про порушення судами норм матеріального і процесуального права). Зокрема, заявник відмічає, що спірне рішення прийняте Київською міською радою з порушенням ч. 2, ч. 5 ст. 123 ЗК України, Порядку придбання права на землю юридичними особами і громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням КГС від 26.06.2003г. № 512/672п. 6 Порядку розробки проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, затвердженого постановою Кабміну від 26.05.2004г. № 677 і інших актів.
Третя особа, надало відгук на касаційну скаргу, в якій просить рішення і постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вирішилащо касаційне подання підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судами першої і апеляційної інстанції, 08.02.2007 року Київською міською радою було прийнято рішення № 101/762 "Про передачу Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України земельної ділянки для будівництва житлового будинку зі вбудовано-прибудованими приміщеннями, наземним і підземним паркінгом на вул. Мануильского, 8-а в Шевченківському районі м. Києва.
У п. 2 вказані рішення Київською міською радою вирішено передати третій особі (за умови виконання ним п. 3 рішення) у короткострокову оренду на 5 років земельна ділянка площею 0,45 га для будівництва житлового будинку зі вбудовано-прибудованими приміщеннями, наземним і підземним паркінгом.
Відмовляючи в задоволенні позову попередні судові інстанції виходили з тогощо спірне рішення було прийняте Київською міською радою в межах наданих йому законодавством повноважень і в установленому порядку. З дотриманням вимог ст. 123 ЗК України, проект відведення згаданої вище земельної ділянки був погоджений з Головним управлінням містобудування, архітектури і дизайну міського середовища, Головним управлінням охорони культурної спадщини, Державним підприємством "Інститут Генерального плану міста Києва", Головним державним санітарним лікарем міста Києва, Управлінням охорони природного довкілля, київським міським Головним управлінням земельних ресурсів, а томусуди дійшли висновкущо аргументи заступника прокурора міста Києва відносно порушення процедури узгодження проекту землеустрою являються необгрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Проте, колегія суддів визнала необхідним відмітити наступне.
Згідно ст. 123 ЗК України, особа зацікавлена в отриманні і у використанні земельної ділянки, з числа земельних ділянок державної або комунальної власності за проектом його відведенняповодиться з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки у відповідну раду, в Кабмін, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також до місцевої державної адміністрації. Умови і терміни розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються договором який полягає між замовником і виконавцем, що виконує ці роботи на підставі типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабміном.
Варто відмітити, що клопотання, подане в Київську міську раду, розглядається в місячний термінпісля чого надається згода на складання проекту відведення земельної ділянки за підписом міського голови або заступника міського голови - секретаря ради. Далі клопотання спрямовується в Головне управління земельних ресурсів для підготовки документів, що обгрунтовують розмір, призначення і місце розташування земельної ділянки і наступного складання проекту його відведення.
За заявою зацікавленої особи термін дії узгодженості може бути продовжений Київським міським головою або заступником міської голови - секретарем Київради не більше ніж на чотири місяці. У разі вступу двох або більше за клопотання (заяв) на одну земельну ділянку, земельна ділянка отримується на конкурентних началах відповідно до законодавства України.
Разом з цим, судами залишено без уваги і не надано правової оцінки тому, що доручення Глави Київській міськадміністрації № 9007 було надано 23.03.2004 року а рішення Київської міської ради прийняте лише 08.02.2007 роки.
Судами попередніх інстанцій також не надані оцінки тому, що контролюючі органи надали відповідні узгодження до початку розробки проекту землеустрою, технічних умов на розробку проекту відведення земельної ділянки і завдання на складання.
Оскільки згідно ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не наділена повноваженнями за рішенням питання про достовірність того або іншого доказу про перевагу одних доказів перед іншими, збору нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом порушені вимоги ст. 43 вказані Кодекси відносно оцінки доказів на підставі усебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про тещо рішення і постанова підлягають відміні а справа -т передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати приведене, з'ясувати усі обставини справи, і, залежно від встановленого, відповідно до чинного законодавства вирішити суперечку.
