Юрисдикція справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції судна справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той або інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом у зв'язку з його втратою, знищенням архівів і т.п... Тому закон, в певних випадках, передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Дела про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відносяться до юрисдикції суду за таких умов:
1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян. Для визначення факту юридичного характеру треба з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той же факт для певних осіб і для певної мети може мати різне юридичне значення залежно від ситуації.
2. Встановлення факту не зв'язується з наступним дозволом суперечки про право.
3. Заявник не має іншої можливості отримати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення.
4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. (Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, приводиться в ст. 256 ГПКале він не є вичерпним.)
Сторонами у справі окремого виробництва є заявники, зацікавлені особи, що є спеціальними суб'єктами цього виду виробництва. При визначенні кола зацікавлених осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме:
- коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права і обов'язки;
- якщо це організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення факту.
Важливе значення має вимогу про обов'язкову вказівку в заяві цілі встановлення юридичного факту оскільки мета дає можливість зробити висновок: чи дійсно цей факт є юридичним і чи спричиняє він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості отримання або відновлення документів, що засвідчують цей факт, і привести докази його існування. З урахуванням вказаної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі в цій справі.
Якщо в заяві не вказано, який конкретно факт просить встановити заявник або з яких причин неможливо отримати або відновити документ, або до заяви не підкріплені довідки про неможливість отримання або відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 121 ГПК виносить визначення, в якому вказані підстави залишити заяву без руху і надає заявникові термін для усунення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається поданою і повертається заявникові, про що суддя виносить мотивоване визначення. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки на відповідність поданої заяви вимогам закону відносно форми і змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про осудність і юрисдикцію.
Якщо згідно із законом заява не підлягає судовому розглядусуддя мотивованим визначенням відмовляє у відкритті виробництва на підставі ч. 2 ст. 122 ГПК, а коли справа вже відкрито - закриває виробництво.
Практика:
Каменско-дніпровський районний суд Запорізької області рішенням від 16 листопада 2010 р. про встановлення факту постійного проживання Особи б за станом на 26 квітня 1986 р. в м. Коростені Житомирської області на території військової частини № 44124 Міністерства оборони СРСР позов задовольни.
Апеляційний суд Запорізької області за результатами розгляду апеляційної скарги управління праці і соціального захисту населення Коростенского міської ради Житомирської області визначенням від 17 лютого 2011 р. рішення першої інстанції відмінив, а заяву Б. залишив без розгляду. У постанові судна вказано, що умови визначення осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені ст. 11 Закону № 796 - XII, тобто чинним законодавством встановлений певний позасудовий порядок вирішення такого питання, яке заявник не використав. Крім того, з матеріалів справи убачається, що фактично між заявником і зацікавленими особами існує суперечка про право на пільги як учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином справи про встановлення фактів участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також статусу ліквідатора не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також не можуть бути встановлені в судовому порядку факти відносно:
1) трудового стажу (для призначення пенсій і посібників з тимчасової непрацездатності, нарахування надбавок і інших пільг);
2) причин і міри втрати працездатності;
3) групи інвалідності і часу її настання;
4) проходження дійсної військової служби;
5) участі у бойових діях, перебування на фронті, в партизанських загонах;
6) отримання поранення, контузії у боях при захисті України, СРСР або при виконанні інших обов'язків військової служби;
7) визнань ветераном або інвалідом Великої Вітчизняної війни;
8) віку фізичної особи;
9) закінчень учбового закладу і здобуття відповідної освіти;
10) усиновлення після смерті усиновленого або усиновлювача, якщо за життя після 1926 р. воно не було належним чином оформлене;
11) приналежностей до певної національності;
12) приладдя обличчю паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідчень, що видаються органами запису актів цивільного стану;
13) тотожності осіб, а також імені, по батькові і прізвища осіб, по-різному записаних в документах;
14) отримання урядових нагород;
15) розкуркулень і адміністративного виселення громадян;
16) про встановлення приналежності до ветеранів і інвалідів війни;
17) про встановлення факту виголошення вироку або винесення ухвали суду по відповідній особі;
18) придбань громадянства України громадянином іншої держави.
