Проект закону України "Про загальнообов'язкове державне медичне страхування", зареєстрований у Верховній Раді 13.08.2012 року під № 11077розроблений з метою забезпечення функціонування в Україні системи загальнообов'язкового медичного страхування, яке передбачає врегулювання правовідносин між суб'єктами системи медичного страхування. Слід зазначити, що сам законопроект не передбачає визначення понять "Система медичного страхування", "загальнообов'язкове медичне страхування". В той же час поява чергового законопроекту, яким передбачається врегулювати правовідношення у сфері надання медичної допомоги не дивно, - згідно положення розділу VII Графіку специфічних зобов'язань України при вступі до СОТ, іноземні страхові компанії отримують право надавати страхові послуги через філії в Україні через 5 років з моменту вступу України до СОТ, що повинно статися 16.05.2013 року, таким чином держава робить активні спроби впровадження системи обов'язкового державного страхування до цього моменту. Інакше існує ризик, що після початку повноцінної роботи іноземних страхових компаній в Україні впровадження такої системи буде зв'язано з рядом труднощів, як мінімум з небажанням громадян платити "двічі". Крім того, спроби перевести надання медичної допомоги в Україні на приватну основу і впровадження "страхової медицини" робляться регулярно - так, 12.12.2003 року у Верховній Раді під № 4505 був зареєстрований законопроект "Про загальнообов'язкове державне медичне страхування", який не був прийнятий 15.06.2004 року незважаючи на той факт, що Головне науково-експертне управління ВР в цілому рекомендувало цей законопроект до прийняття; аналогічний законопроект також був зареєстрований 18.12.2007 року під № 1040-1проте і він був відхилений 17.12.2010 року.
Важливо відмітити, що стаття 4 аналізовані законопроекти передбачає впровадження трирівневої системи медичного страхуванняа саме:
1 рівень - солідарна система загальнообов'язкового медичного страхування, яка заснована на принципах солідарності і субсидування
2 рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового медичного страхування, яка заснована на принципі накопичення засобів застрахованих осіб в Накопичувальному страховому фонді
3 рівень - система недержавного медичного страхування, яке грунтується на принципі добровільної участі громадян.
Природно, що відведення системі недержавного медичного страхування третього місця в системі медичного страхування неприйнятний в першу чергу для самих громадян, оскільки у такому разі громадяни України будуть вимушені платити "тричі". Крім того, виходячи з назви, цей законопроект зобов'язаний регулювати систему державного медичного страхування, при цьому не зачіпаючи інші види страхування, які громадяни України визнають прийнятними для себе.
|
Тимур Бондарев |
Важливо відмітити, що розробка такого законопроекту в першу чергу повинна виходити з принципу диспозитивності, згідно якого усі громадяни України обов'язково повинні мати медичну страховку, але держава при цьому не повинна нав'язувати громадянам України той або інший страховий фонд. З іншого боку, зважаючи на положення пункту 9 статей 26 законопроекту, який визначає випадки і коло осіб, які мають право на отримання страхових виплат з рахунку особи, яка було застраховано і вносило внески до Фонду медичного страхування України, але померло, родичі і близькі померлого мають право на отримання страхових виплат в досить обмежених випадках. У теж час, виходячи з досвіду надання медичного страхування в США і ЄС важливо відмітити, що закон, регулюючий медичне страхування, повинен встановлювати правовідносини в цій сфері виходячи з принципу спадкоємності і спадкоємства накопичених страхових сум. Зважаючи на той факт, що цей законопроект не розроблений в повній відповідності з вищезгаданими принципами, а також той факт, що розмір мінімальної страхової виплати встановлюватиметься фондом медичного страхування в договорі за узгодженням з Кабінетом Міністрів України, слід констатувати ряд обмежень, до яких така система загальнообов'язкового державного медичного страхування схилятиме громадян України, що не дозволить забезпечити нормальну працездатність системи медичного страхування в Україні в цілому.
На окрему увагу заслуговує той факт, що законопроект передбачає визначення фонду медичного страхування як самоврядній неприбутковій організації, яка здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого його правлінням, що визначено абзацом 2 частини 1 статті 37 законопроекту. Враховуючи той факт, що фонд акумулюватиме на своїх рахунках страхові засоби фактично усіх громадян України, що є значними сумами коштів, здійснення його діяльності на підставі статуту, прийнятого його правлінням, несе в собі ряд ризиків, особливо зважаючи на той факт, що управління фондом медичного страхування здійснюється на підставі паритетності представниками держави (Кабінет Міністрів України), профорганізацій, організацій працедавців, застрахованих осіб організацій медичного співтовариства. У той же момент, законопроект визначає, що члени правління фонду медичного страхування здійснюють свої обов'язки на громадських підставах, але рішення правління фонду медичного страхування, прийняті більшістю голосів, є обов'язковими до виконання усіма страховими особами і страховиками. При цьому законопроект уточнює, що рішення фонду мають бути прийняті в межах його компетенції. Прикладами таких рішень є розмір внесків на загальнообов'язкове державне медичне страхування, яке фонд згідно законопроекту подає на затвердження Кабінету Міністрів України, і правила інвестування резерву засобів для покриття дефіциту фонду, наданих страховиками і застрахованими особами (за узгодженням з Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку). Таким чином, ухвалення таких важливих стратегічних рішень більшістю голосів осіб, що беруть участь в діяльності фонду медичного страхування на громадських засадахнесе в собі значні корупційні ризики і не дає підстав для залучення кого б то не було до відповідальності.
Таким чином представляється можливим зробити висновок, що впровадження обов'язкового медичного страхування у Україні з використанням цього законопроекту в існуючій редакції неможливо і цей законопроект потребує доопрацювання виходячи з вищезгаданих принципів диспозитивності, правопреемственности і персональній відповідальності співробітників управління системою медичного страхування.
Тимур Бондарев, адвокат, керівний партнер АТ "ARZINGER"
