Закон України "Про захист персональних даних" свого часу наробив немало шуму і послужив основою для паніки серед представників різних шарів бізнесу, які в один прекрасний момент виявили, скільки ж їм доведеться потрудитися, щоб відповідати законодавчим вимогам. Незважаючи на відстрочення в притягненні до відповідальності, "полегшення" так і не настало. Особливо велика кількість гострих питань скупчилася в процесі повернення боргів, участь в якому беруть фізичне особа-боржник, банк і колекторна компанія.
|
Володимир Козак (ліворуч) |
На відміну від представників банківського сектора Володимир Козакзаступник начальника Державної служби з питань захисту персональних даних, вважає, що колекторному бізнесу заважає працювати зовсім не закон про захист персональних даних, а той факт, що згідно з чинним законодавством в Україні взагалі не існує такого виду діяльності.
Основні скарги, які поступають від банкірів, зводяться до того, що розмитість, нечіткість вимог Закону забезпечує захист шахраям, а не особам, які такого захисту дійсно потребують. Також проблеми виникають при визначенні питання - яка згода на передачу і обробку персональних даних вважатиметься задокументованою. У зв'язку з цим В. Козак звернув увагу учасників круглого столу на проект змін № 10472яким відміняється реєстрація ряду баз персональних даних (приміром, ті, ведення яких пов'язане із забезпеченням і реалізацією трудових стосунків), а також змінено поняття згоди суб'єкта персональних даних і так далі
Проблеми виникають, коли кредитні договори були укладені до набуття чинності Закону, а персональні дані колекторам передаються вже потім. Тобто в договорах, які полягали раніше, не передбачалося пункту про необхідність дачі згоди на передачу персональних даних. І як наслідок - незрозуміло чи треба банкам при такій процедурі отримувати додаткову згоду або ні.
Ще одне спірне питання пов'язане з ситуацією, коли банк передає дані колекторної компанії на підставі договору доручення, тобто по факту така компанія діє від імені банку. Чи необхідно в цьому випадку отримувати згоду? - запитують представники банків. Представник НБУ вважає, що згода не потрібна, оскільки банки, керуючись нормами Закону "Про банки і банківську діяльність"можуть передавати такі дані, які є банківською таємницею.
В якості зауваження Сергій Бенедисюкюрист відділу юридичних і податкових послуг PricewaterhouseCoopers, коментує: "Технічні неточності Закону можливо і невеликі, але вони дають можливість в суді боржникам на них посилатися".
Про подробиці проекту № 10472 читайте також - "Кабмін вирішив удосконалити Закон "Про захист персональних даних".
