Моніторингова місія Iнформаційно-аналітичного центру Міжнародного товариства прав людини (IAC ISHR) підготувала фінальний звіт за 2024 рік «Дотримання права на справедливий суд в Україні». Про це повідомила координатор моніторингової місії IAC ISHR Анастасія Алєксєєва під час VII Міжнародного кримінально-правового форуму, який відбувся 11 лютого у Києві. Цим документом організація відновила щорічний звіт з моніторингу щодо дотримання права на справедливий суд в Україні, який випускає з 2017 року i який був призупинений у 2022 році через повномасштабні бойові дії.
Висновки правозахисників базуються на результатах моніторингу 90 судових засідань за 2024 р., в яких було зафіксовано 193 порушення прав людини. Традиційно, доповідь складається з трьох частин: перша частина - розгляд негативних тенденцій, виявлених у сфері судочинства, друга частина - аналіз зібраних статистичних даних i третя частина - звіти з моніторингу судових засідань, що стали джерелом підготовки самої доповіді.
ГОЛОВНІ ВИКЛИКИ: СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПІД УДАРОМ
Судова система - це інструмент, що має захищати права людини. Проте цього року експерти моніторингової місії IAC ISHR виявили тривожні тенденції, серед яких: порушення права на захист, недотримання принципу рівності та змагальності сторін, упередженість суддів, порушення права на доступ до правосуддя та ін.
Виявлено також i позитивні тенденції - суттєво зменшено випадки некоректного використання та/або ігнорування практики ЄСПЛ, включення до доказової бази «сумнівних» доказів. У 11% засідань порушень не було виявлено. Це свідчить про потенціал змін, який слід розвивати.
БОРОТЬБА ЗА ПРАВО НА ЗАХИСТ
Найбільш тривожним залишається порушення права на захист, яке спостерігачі IAC ISHR фіксували у 43% засідань. Особливо помітна практика трактування суддями подання «незручних» процесуальних документів як зловживання правом на захист, призначення адвокатів із центру безоплатної правничої допомоги всупереч бажанню підозрюваного чи обвинуваченого та ін. Також занепокоєння викликають автоматичне продовження тримання під вартою та обґрунтованість досудового тримання під вартою (у 28% засідань). З такою ж частотою експерти моніторингової місії згадували порушення у рівності сторін судового процесу та змагальність (у 28% засідань). Експерти також виокремили упередженість суду (у 13% засідань) та доступ до суду (у 12% засідань). Катування, нелюдське та таке, що принижує гідність поводження i покарання зафіксовано також у 11% засідань. 3 такою ж частотою зафіксовано i порушення розумних строків.
У звіті експерти моніторингової місії IAC ISHR порівняли показники порушень у судах, які досліджувалися в 2020 році, i дійшли висновку, що «в цілому всі суди показали зростання середньої кількості порушень за одне засідання. Однак, у ситуації з Вищим антикорупційним судом i, особливо, з Шевченківським районним судом міста Києва, це зростання відносно незначне. Це може вказувати на певну стабільність цього показника у двох судах», - вказано у звіті. Так, якщо у 2020 році у роботі Вищого антикорупційного суду було виявлено у середньому 1,5 порушень за засідання, то у 2024 їx стало 1,9. Відповідно, Київський апеляційний суд змінив за 4 роки показник з 0,5 порушень до 2,8; Печерський суд Києва - з 1,4 до 2,6 порушень; Шевченківський суд Києва - з 0,9 до 1 порушення.
Цікавим є те, що результати моніторингу дотримання права на справедливий суд вказують на те, що ситуація у Вищому антикорупційному суді не сильно відрізняється (у кращу чи гіршу сторону) від судів загальної юрисдикції.
Правозахисники, які взяли участь у дослідженні, звернули особливу увагу на те, що найпоширенішими порушеннями, зафіксованими під час моніторингу ВАКС, стали порушення права на захист і недотримання принципу рівності сторін. Ці ж порушення увійшли до трійки негативних тенденцій, з якими спостерігачі IAC ISHR стикалися загалом під час моніторингу судових засідань у 2024 році. Це підтверджує той факт, що саме по собі створення спеціалізованого суду не гарантує покращення у якості правосуддя.
Яскравим прикладом цього можна вважати призначення адвокатів з Центру безоплатної вторинної правничої допомоги всупереч бажанню підозрюваного/обвинуваченого, що може створювати загрозу створення ілюзорного (з точки зору практики ЄСПЛ) дотримання права на справедливий суд. Та, фактично, може використовуватись для легітимізації процесу в частині формального забезпечення права на захист у випадку, коли адвокат за договором не погоджується з позицією суду. Такі випадки мали місце, зокрема у справі щодо колишнього Голови Фонду державного майна України.
Автоматичне продовження тримання під вартою проявляється у формальному ставленні до оцінки ризиків, що виправдовують застосування тримання під вартою або його продовження. Шаблонне копіювання стороною обвинувачення таких ризиків на різних етапах досудового розслідування залишається без належної перевірки зі сторони суду. Випадки таких неодноразових порушень суддями Печерського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду зафіксовано, зокрема, у справі щодо колишнього народного депутата України.
Також особливу увагу у звіті за 2024 рік приділено порушенню принципу рівності та змагальності сторін, яке фіксувалось у різних справах, що розглядаються, зокрема, і суддями BAKC. Наприклад, у справі екс-голови Приватбанку, колишнього Голови Верховного Суду та ін. Так, у справі екс-голови Приватбанку судді визнали зловживанням процесуальними правами заяву сторони захисту про відвід колегії суддів. Підставою відводу стало те, що при прийнятті процесуального рішення судді послались на документи, що, за словами сторони захисту, навіть не були досліджені в судовому засіданні. Крім того, спостерігачі IAC ISHR зазначили, що судді дедалі частіше визнають подання «незручних» процесуальних документів зловживанням адвокатами своїми правами, як, наприклад у справі судді Печерського районного суду м. Києва, коли подання клопотань адвокатом стало підставою для подання на нього дисциплінарної скарги. І дане формулювання щодо «зловживання» стало певною тенденцією. Іншим прикладом порушення права на захист стало проведення засідання за відсутності захисників, як, наприклад, у справі колишніх керівників Приватбанку. Це, як зазначають правозахисники, суперечить духу Європейської конвенції, оскільки може ставити підозрюваних/обвинувачених у невигідне становище, обмежуючи можливість реалізувати свій захист.
Також у справі колишнього Голови Верховного Суду судді BAKC надали дозвіл стороні обвинувачення використовувати у якості доказів документи, сформовані після передання обвинувального акту до суду. Такі дії фактично створюють нерівні можливості для сторін процесу, ставлячи принцип безсторонності суду під сумнів.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК НАДІЯ НА ЗМІНИ
Експерти моніторингової місії IAC ISHR також вказали на питання упередженості суддів. У звіті зазначено, що сумніви у неупередженості суддів є досить поширеною проблемою, що підриває довіру до судової влади i створює підґрунтя для подальших порушень прав людини.
Так, наприклад, експерти моніторингової місії IAC ISHR зафіксували факт упередженості суддів Київського апеляційного суду під час розгляду апеляції екс-народного депутата України, що проявлялась у прийнятті рішення без дослідження ключового, на думку захисту, доказу.
Упередженість неодноразово фіксувалась i у діяльності суддів BAKC. Так, у справі за обвинуваченням ряду осіб у розтраті коштів ДП «HAEK «Енергоатом» судді демонстрували явну незацікавленість у процесі. Це проявлялось у відволіканні суддів, які дивились у вікно, користувались телефонами. Така поведінка може свідчити про упередженість суддів та викликає побоювання, що рішення вже прийнято заздалегідь.
Прояв упередженості також зафіксовано у справі колишніх керівників Приватбанку. Йдеться про потенційний конфлікт інтересів головуючого судді. З відеозапису судового засідання слідує, що захисники заявили відвід головуючому судді, оскільки він є рідним братом однієї з керівниць адвокатського об'єднання, що представляє у цій справі потерпілого. Посада у адвокатському об'єднанні, яку займає сестра головуючого судді, передбачає долучення її до управління адвокатським об'єднанням, розвитку бізнес-діяльності та розподілі прибутку. Відповідно, вона має заінтересованість у даній справі. Це, як стверджував захист, створює потенційний конфлікт інтересів між приватним інтересом та службовими повноваженнями головуючого судді. Згідно з позицією ЄСПЛ, сам факт наявності близьких родинних зв'язків може бути розцінений як фактор, що породжує обґрунтовані сумніви у неупередженості суду. Згідно усталеної практики Європейського суду, будь-який суддя, щодо якого є законні підстави побоюватися відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід. Однак, у справі екс-голови Приватбанку головуючий суддя самовідвід не заявив, а колегія суддів відмовила у його відводі за заявою захисту.
Важливою також залишається проблема доступу до суду, яка проявляться у незабезпеченні права на розгляд справи в розумні строки. Яскравим прикладом є неодноразово зафіксована спостерігачами IAC ISHR неефективність апеляційного оскарження, оскільки апеляції розглядаються після закінчення строку дії оскаржуваних рішень. Вказане пов'язано з нестабільною ситуацією в країні, браком суддів та надмірним їx завантаженням. Однак, як стверджують правозахисники, навіть такі об'єктивні перешкоди не повинні лягати тягарем на осіб, чиї права знаходяться під ризиком порушення.
* Інформаційно-аналітичний центр Міжнародного товариства прав людини - підрозділ міжнародної неурядової правозахисної організації, що об'єднує близько 30 000 членів у 38 країнах світу. Організація має консультативний статус при Економічній i соціальній раді ООН, Раді Європи, статус спостерігача при Організації Африканських Держав.
Пресслужба Інформаційно-аналітичного центру
Міжнародного товариства прав людини
