Українські компанії все частіше здійснюють закордонні операції з купівлі або продажу товарів чи послуг. Однією з поширених операцій за участю іноземних контрагентів є імпорт послуг, зокрема послуг, пов'язаних зі сферою ІТ.
Такими послугами, зокрема, можуть бути послуги доступу до платформи (сайту) для обміну документами з нерезидентами, послуги з розміщення інформаційної продукції тощо. Врегулювання закупівлі імпортних послуг може викликати у компанії певні сумніви. Тож у цьому матеріалі розглянемо суть правовідносин з імпорту IT послуг та як ці правовідносини можуть вплинути на облік компанії.
Нормативно-правова база:
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";
Закон України "Про міжнародне приватне право";
Закон України "Про електронну комерцію";
Звертаємо увагу на той факт, що відповідно до положень ч. 3 ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Порядок укладення договорів в електронній формі передбачений ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до якої електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Такий договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти цей договір, відповіді про прийняття такої пропозиції.
У зв'язку з тим, що отримання послуг від нерезидента за своєю правовою природою є імпортом послуг та є операцією зовнішньоекономічної діяльності, то такі операції підлягають валютному контролю.
Зняття операцій із валютного контролю та видача дозволів на придбання валютних коштів на оплату контрактів з імпорту (в тому числі послуг) входить до компетенції банків.
Відтак, виходячи з положень п. 14 розділу IV постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів", банки для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків мають право, у разі переказу резидентом коштів на користь нерезидента, вимагати від резидента, зокрема, оригінали чи копії договору з нерезидентом.
Окрім того, для підтвердження витрат на імпорт послуг компанія повинна мати окрім зовнішньоекономічного договору також інвойс, акт виконаних робіт або інші документи, необхідні банку для здійснення валютного нагляду за своєчасністю розрахунків за експортні, імпортні операції його клієнтів.
Висновок:
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, можна зробити висновок про те, що в цьому випадку законодавство України зобов'язує сторін зовнішньоекономічних відносин окрім надання інвойсу також укладати письмові договори на отримання послуг від нерезидента та акти виконаних робіт до такого договору.
Спільно готуйте договори з командою в новій LIGA360. Режим правок та коментування тексту, запуск погодження за обраним флоу та надійне хмарне сховище для ваших договорів. Замовте презентацію комплексного інформаційно-аналітичного рішення LIGA360 прямо сьогодні.
