Чи сумісна адвокатська діяльність з військовою службою?

Від військових частин ЗСУ є постійний запит на військовослужбовців з юридичною освітою, зокрема досвідом складання процесуальних документів, які можуть прочитати та зрозуміти їх зміст, досвідом застосування положень КАС, ЦПК, КУпАП, ведення судових процесів тощо. Згадаємо, що вже багато років в Україні ведення судових справ є прерогативою адвокатів. А таких справ на третьому році війни дуже багато - це не тільки виплати і звільнення, це ще і УБД, СЗЧ, тендера, майно, фактові та безліч інших процесів. Також досить специфічним є спілкування командирів з СБУ, ДБР, НПУ та іншими правоохоронними органами. Тобто люди з досвідом адвокатської діяльності на службі в ЗСУ потрібні.

Одночасно, при призові на військову службу по мобілізації у діючого адвоката залишаються справи, як ті, що тільки-но розпочаті, так і ті, що вже тривають роками. Строк їх завершення від адвоката не залежить. Через це виникає низка питань - чи зупиняються такі справи, або клієнту необхідно шукати нового адвоката? І як бути з оплатою послуг?

Що спільного та чим відрізняються адвокатська діяльність і військова служба?

Спільне те, що адвокатська діяльність і військова служба - це професійна діяльність. На цьому збіги завершуються.

Відмінності по підпорядкованості: адвокатська діяльність - незалежна, військова - державна служба особливого характеру, здійснюється за наказами старшого командування в суворій субординації по команді.

Відмінності за оплатою та його джерелом. Адвокатська діяльність може бути як безоплатна, так і за винагороду, джерело платників майже не обмежено. Військова служба - за винагороду, джерело - бюджетні кошти.

Відмінності за представництвом. Адвокат діє від імені та в інтересах клієнта (фізичних та юридичних осіб), військовослужбовці здійснюють виконання завдань і функцій держави.

Регулювання діяльності здійснюється різними нормами права.

Тобто перетинів небагато, конфлікт інтересів та неприпустимість сумісності - не очевидні.

Чи сумісна військова служба з діяльністю адвоката та навпаки?

Військова служба щодо адвокатської діяльності не містить прямої заборони, але як і будь-яка державна служба забороняє службовцям, що отримують за свою роботу грошову винагороду з бюджетних коштів, мати інші джерела доходів.

Суб'єктами, на яких поширюється дія Закону "Про запобігання корупції", а це військові посадові особи Збройних Сил України, забороняється отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням в органах управління, а саме:

- займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю;

- входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації.

Військові посадові особи ЗСУ - це не всі військовослужбовці, а тільки ті, що за своїм службовим становищем є начальниками, є військовими посадовими особами за приписами ст. 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ за ознаками організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, тимчасово або за спеціальним повноваженням.

Більш детально, хто це - військові посадові особи ЗСУ- можна ознайомитися в роз'ясненнях НАДС.

Обмеження сумісності також не поширюються на науково-педагогічних, наукових працівників та здобувачів вищої освіти, зокрема військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти), залучених Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти на оплатній основі до проведення акредитації.

Тобто відсутня пряма заборона сумісності військовослужбовцям, які НЕ обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально на це уповноважені.

Адвокатська діяльність - не підприємницька діяльність, а у випадку надання правничої допомоги "pro bono" не порушується заборона заняття іншої оплачуваної діяльності. У випадку продовження ведення справи, за умови, що винагорода була отримана адвокатом до призову по мобілізації, також не порушує такої заборони.

Якщо адвокат як військовослужбовець призначений на посаду рядового стрільця (зазвичай у випадку, коли при навчанні на юрфаці у ВИШІ не було військової кафедри) - він не виконує організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, та відповідно саме"військове законодавство" не забороняє сумісності.

Питання залишення ресурсності військовослужбовця, який надає правничу допомогу як адвокат у вільний від військової служби час (наприклад, участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по старих справах за рахунок відпустки чи часу відпочинку), що можливо було б обговорювати з безпосереднім військовим командуванням відповідно до ст. 10 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якби не одне АЛЕ...

Адвокатська діяльність з військовою службою несумісна, що прямо передбачено у статті 7 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». При зарахуванні на військову службу адвокат протягом 3-х днів подає до Ради адвокатів заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Тобто сумісництво заборонено саме з боку адвокатури.

Заборона сумісництва - заборона мирного часу, не термінового призову на військову службу під час мобілізації. У мирний час адвокат має змогу планувати свою роботу, час узгодити з клієнтом процедуру його переходу до іншого адвоката, здійснити передачу справ, нарешті вирішити фінансові питання між клієнтом та адвокатом.

Але при призові під час мобілізації ці питання вирішуються в авральному режимі протягом доби.

Добре, якщо Клієнт та адвокат в одному населеному пункті та є можливість передати його справу, оригінали документів, порадити колегу та дати його телефон. Якщо клієнтом була здійснена передплата - виникає необхідність узгодження повернення коштів адвокатом - і це не завжди можливо вирішити просто поверненням різниці "невідпрацьованого" гонорару.

Більш складні випадки, коли клієнтка знаходиться за кордоном або на окупованої території, в іншому населеному пункті. А якщо клієнтів більше одного? До речі, у адвокатів-індивідуалів нерідко кількість клієнтів вираховується в сотнях.

Якщо адвокат працює у складі адвокатського об'єднання, ці питання вирішувати простіше, клієнт має доступ до своїх документів, матеріалів справ, а питання повернення грошових коштів та оплата іншому адвокату не є клопотом Клієнта.

Відповідно, адвокат чоловічої статі призовного віку, який працює самостійно, є завідомо негативно "ризиковим" для клієнта порівняно з адвокатом у складі адвокатського об'єднання.

Рада адвокатів України намагалася вирішити питання щодо звільнення від дисциплінарної відповідальності за неприпинення адвокатської діяльності через мобілізацію (рішення від 03.03.2022 № 24), між тим наполягала на зупиненні адвокатської діяльності (рішення № 60 від 02.08.2024), подавала законодавчі ініціативи щодо відстрочки та/або бронювання від військової служби адвокатів. На даний момент законотворцем ці ініціативи не були підтримані.

Таким чином, у випадку призову на військову службу під час мобілізації адвокат зобов'язаний:

1. зупинити свою діяльність;

2. самостійно вирішити з клієнтом питання передачі справ/документів;

3. здійснити взаєморозрахунок з клієнтом (повернути кошти або оформити боргові зобов'язання).

Клієнт у той час:

1. постійно відслідковує, чи не мобілізований його адвокат;

2. знає про можливість негайно забрати справу, якщо призов на військову службу відбувся;

3. має домовленості з іншими адвокатами (для підстрахування);

4. відклав гроші для повторної оплати правничої допомоги іншому адвокату, на випадок мобілізації попереднього з виникненням боргових зобов'язань.

На сьогодні працюючі адвокати перебувають у нерівних умовах та більш незахищені в своїй діяльності під час призову на військову службу, ніж будь-хто з власників бізнесу або фізичних осіб - підприємців, у тому числі самозайнятих осіб.

Лариса Кісь,

адвокат ЮКК "Де-Юре"