Однією з ознак правоохоронної діяльності в Україні з початком повномасштабного вторгнення росії стало маркування певних суб'єктів господарювання як російський та білоруський бізнеси. Наступний крок - це активізація відповідних кримінальних проваджень з кримінально-правовою кваліфікацією проти загроз основам національної безпеки України, здійснення відповідних досудових розслідувань в стислі строки з максимально жорсткими процесуальними підходами для досягнення цілей, які не завжди відповідають завданням кримінального провадження.
Наголошую, я не поділяю думку, що всі правоохоронні органи незаконно й необґрунтовано здійснюють процесуальну діяльність та безпідставно притягують до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Я вважаю, що правоохоронна система України, в цілому, працює і її внесок у розвиток нашої правової держави є вагомим.
Однак, критеріями, так званого, маркування українських компаній як російський чи білоруський бізнес, можуть бути і корпоративні зв'язки, і зв'язки фінансово-господарської діяльності.
Не секрет, що до дня повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, українські компанії здійснювали активну діяльність як з російськими, так і з білоруськими суб'єктами господарювання.
В цьому випадку, правоохоронні органи таку діяльність фіксують та кваліфікують як фінансування насильницької зміни територіальної цілісності України. І це при тому, що господарська діяльність українськими підприємствами здійснювалась не з підсанкціними компаніями, що очевидно, адже, у випадку застосування санкцій, здійснення розрахунково-касових, експортно-імпортних операцій, є неможливим.
Наша команда адвокатів захист російського та білоруського бізнесів не здійснює, однак, до нас часто звертаються керівники і власники українських підприємств з запитанням: «Працюю 20-25 років на підприємстві, є директором, співвласником. Маю 50 на 50 з російським (білоруським) партнером або у нього більше чи менше (не суть). Мій увесь бізнес заморожено, активи заарештовано. Я не можу здійснювати діяльність, сплачувати заробітну плату, виконувати обов'язки перед контрагентами, з росіянином (білорусом) не спілкуюсь, контакту не маю. Що робити?»
Інша знакова обставина - це особлива лояльність слідчих суддів до сторони обвинувачення в цій категорії кримінальних проваджень.
Ті, хто займаються кримінальною практикою, знають, що перші суб'єкти судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб у кримінальному провадженні, до яких звертається власник майна з клопотанням про скасування арешту, це слідчі судді.
Слідчий суддя, коли бачить прямий або непрямий російський чи білоруський слід, як правило, аргументів на користь скасування арешту майна не чує.
Це стосується й суддів суду апеляційної інстанції у випадку оскарження ухвали про арешт в апеляційному порядку.
З практики можу стверджувати, що доводи про великі суми сплачених податків, про значний розмір фонду заробітної плати та про велику кількість працівників, доводи про соціальне навантаження підприємства можуть стати реальною основою для скасування арешту та розблокування діяльності підприємства, проте, не завжди.
LIGA360 дає змогу перевіряти компанії у світових санкційних списках, зокрема країн ЄС та США, а також санкційних списках України (РНБОУ, АМКУ). Спробуйте інструмент для перевірки токсичних бізнес-зв'язків прямо зараз. Більше про можливості LIGA360 для контролю compliance ризиків - за посиланням.
В контексті наведеного, вважаю, що держава повинна була врегулювати правові відносини участі російського бізнесу в Україні і відносини українського бізнесу з російським ще у 2014 році. Саме тоді ця проблема виникла, і було очевидно, що вона буде лише посилюватись.
Законодавством має бути встановлена така модель поведінки, яка б гарантувала нашим громадянам захист їх прав та інтересів, захист їх власності, безперебійну роботу.
Громадянин України, який працював, сплачував податки, створював робочі місця, розвивав економіку країни, не повинен втрачати власність тільки тому, що здійснював законну, не заборонену державою діяльність з суб'єктами російської федерації або республіки білорусь до моменту повномасштабного вторгнення.
Власність мають втрачати громадяни та юридичні особи - резиденти російської федерації та республіки білорусь.
Змушений констатувати, що правоохоронними органами вже напрацьовані ефективні алгоритми фактичного позбавлення саме громадян України бізнесу або його зупинення на невизначений довготривалий строк.
Суть алгоритму зводиться до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом можливого вчинення службовими особами підприємства кримінального правопорушення, передбаченого статтею 110-2 КК України, виявлення активів підприємства, визнання їх речовими доказами, накладення арешту (на підставі ухвали слідчого судді) та передача їх в управління АРМА (на підставі ухвали слідчого судді).
Наслідком виконання вищевказаного переліку дій є зупинення господарської діяльності підприємства та виникнення реального ризику втрати бізнесу його власником.
Повідомлення про підозру, при цьому, не здійснюється (за відсутності для цього дійсних фактичних підстав), а строк досудового розслідування, у зв'язку з воєнним станом, законом не обмежений. Тобто, сторона обвинувачення не поспішає, а бізнес зазнає щоденних збитків в істотному розмірі, працівник не отримує заробітну плату, а держава не отримує податки.
За обставин, коли сторона обвинувачення не знаходить, навіть, формальних зовнішніх підстав для кваліфікації діянь службових осіб підприємства за згаданою статтею 110-2 КК України, сторона обвинувачення, досить поширено, без встановленого факту порушення податкового законодавства та за відсутності податкового боргу, розпочинає кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків (ст.212 КК України) та легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (ст.209 КК України).
При цьому, алгоритм дій сторони обвинувачення схожий з попереднім, що також може призвести до зупинення господарської діяльності підприємства та виникнення реального ризику втрати бізнесу його власником.
Додатково, керівник підприємства та, можливо, його заступники і головний бухгалтер, перебуватимуть в процесуальному статусі підозрюваних, що, як правило, є суттєво обтяжливим.
На окрему увагу заслуговують і зміни до кримінального процесуального закону, пов'язані з особливим режимом кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Зокрема, законодавець розширив повноважень керівника органу прокуратури, за умови об'єктивної неможливості здійснення таких повноважень слідчим суддею, надавши йому процесуальне право вирішувати питання про привід; вирішувати питання про тимчасовий доступ до речей і документів; вирішувати питання про арешт майна; вирішувати питання про дозвіл на проведення обшуку; вирішувати питання про отримання зразків для проведення експертизи; вирішення питання про дозвіл на проведення НС(Р)Д; вирішувати питання про продовження строку досудового розслідування.
Реальним ризиком є реалізація таких повноважень без наявних для цього дійсних фактичних підстав.
Щодо захисту.
Здійснюючи захист, одним з ключових принципів, яким, вважаю, слід керуватись, це принцип не нашкодити клієнту.
Переконаний, що позиція захисту повинна бути проактивною, однак, точно не повинна негативно відображатись на клієнті.
Слід пам'ятати - слідчий/детектив та прокурор є фактичними носіями владних повноважень.
Непоодинокими випадками є ініціювання стороною обвинувачення агресивних процесуальних контрдій на дії захисту. До прикладу, відповіддю на заяву про вчинення слідчим чи детективом певного злочину, може стати клопотання сторони обвинувачення про передачу майна в управління АРМА, відповіддю на дисциплінарну скаргу, - обшук і т.д.
Також, у відповідь на успішні для захисту результати розгляду слідчими суддями клопотань сторони обвинувачення, досить поширеною є практика ініціювання стороною обвинувачення питань про зміну запобіжного заходу на більш суворий, що є завжди ризиковим для клієнта, а також, практика штучної зміни підсудності шляхом доручення прокурором здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться комфортний стороні обвинувачення суд, слідчий суддя для прийняття судових рішень, потрібних саме стороні обвинувачення.
Обираючи шлях захисту, потрібно об'єктивно оцінювати свої сили і засоби у співвідношенні з реальними силами та засобами процесуальних опонентів. Передбачати та прагматично прогнозувати результати своїх дій, як захисника та результати можливих дій у відповідь сторони обвинувачення. Співставляти їх. Це відверто і чесно.
В той же час, зберігаючи необхідний баланс, діяти захиснику слід твердо і рішуче, не боячись брати на себе відповідальність.
Універсального рецепту захисту не існує. Кожна справа індивідуальна. Кожен клієнт особливий.
Говорячи про захист в цілому, основний заклик я адресую саме бізнесу.
По-перше, варто дбати про законність господарської діяльності. Це і є гарантією Вашої безпеки. Повідомлення про підозру змінює життя і бізнес. Не в кращий бік.
У зв'язку з цим, вже на початкових етапах господарської діяльності слід своєчасно залучати кваліфікованих фахівців для належного планування.
По-друге, важливим є формування позитивного іміджу як особистого, так і бізнесу в цілому. Рейдерські атаки правоохоронців на відомі бренди, на відомих бізнесменів, на суб'єктів з позитивним суспільним сприйняттям, набагато складніші, а в деяких випадках, неможливі. І навпаки.
По-третє, правові проблеми залиште адвокатам.
Станіслав Пелюк, адвокат, партнер юридичної компанії MORIS
Як впливає певна норма закону на вашу бізнес-діяльність? Відповідь надасть Legal Solution. Знаходьте пов?язану аналітику та довідкову інформацію для будь-якого закону. Більше переваг за посиланням.
Читайте також:
