Погашення кредитів на користь компаній з російським чи білоруським слідом: як діє мораторій на сплату кредитів

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації, розпочате 24 лютого 2022 року, призвело до повної зупинки усіх зав'язків з агресором та з Республікою Білорусь, як країною-союзницею Російської Федерації. В юридичному плані це було оформлено шляхом прийняття низки нормативно-правових актів та внесенням відповідних змін до вже існуючих Законів України.

Разом з тим, відповідні логічні дії з боку нашої держави, все ж таки, породжують певні питання щодо виконання законодавчих та урядових приписів.

Зокрема, НБУ постановою № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зупинив здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів РФ/Білорусь та за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти РФ/Білорусь. Проте, постанова НБУ містить і певні виключення щодо підстав зупинення обслуговуючих операцій.

Окрім цього, постановою НБУ № 18 заборонено зарахування коштів на рахунки клієнтів фізичних осіб за переказами, ініційованими з використанням електронних платіжних засобів, емітованих учасниками (учасниками, що здійснюють свою діяльність на території РФ та Республіки Білорусь) міжнародних карткових платіжних систем; приймати в Україні електронні платіжні засоби (перекази, здійснення розрахунків та видачу готівки), емітовані учасниками (учасниками, що здійснюють свою діяльність на території РФ та Республіки Білорусь) міжнародних карткових платіжних систем.

Також, уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів або операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка зареєстрована/постійно проживає) в РФ або в Білорусі, виконувати зобов'язання перед такими особами.

У питанні визначення резидентності РФ/Білорусі НБУ надано роз'яснення, відповідно до якого нерезиденти, визначені як такі згідно положень Закону України «Про валюту і валютні операції», які постійно проживають в РФ/Білорусі та тимчасово перебувають на території України, є резидентами РФ/РБ.

Тобто, постанова НБУ № 18 спрямована на зупинення видаткових операцій самих суб'єктів господарювання РФ/РБ. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлено, видаткова фінансова операція - фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів. Фактично вказаною постановою НБУ заборонено компаніям РФ/РБ платити по рахунках. При цьому, вказаною постановою НБУ не заборонено сплачувати грошові кошти на рахунки компаній РФ/РБ.

Тому, лише постанова НБУ за № 18 не є підставою для погашення наявного боргу перед компанією РФ/РБ.

Окрім цього, Кабмін у своїй постанові № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» ввів мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами за якими є РФ або її громадяни (крім тих, що проживають на території України на законних підставах), юридичні особи, зареєстровані в РФ чи юридичні особи кінцевим бенефіціарним власником або акціонером, що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є РФ чи її громадянин.

Також для цих осіб зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація

Міністерство юстиції пояснило, хто проживає на території України «на законних підставах». Це іноземці чи особи без громадянства, які мають:

· у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт;

· посвідку на постійне чи тимчасове проживання;

· військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України;

· посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні (стаття 1 Закону України «Про громадянство України»).

Таким чином, мораторій не може бути застосований до громадян РФ, які живуть в Україні на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником або акціонером яких є громадяни РФ, які законно проживають в Україні.

Саме постанова КМУ № 187 впроваджує мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами за якими є РФ та юридичні особи дотичні до неї.

Проте постанова КМУ № 187 не розповсюджує свою дію на кредиторів з Республіки Білорусь.

Тобто, якщо Ваш кредитор зареєстрований в Республіці Білорусь, невиконання вимог щодо сплати на його користь грошових коштів не може бути обґрунтовано посиланням на положення постанови КМУ за № 187. Виконувати грошові зобов'язання, скоріше за все, доведеться.

Якщо кінцевим бенефіціарним власником або акціонером вашого кредитора є громадянин РФ, який проживає на території України на законних підставах - постанова КМУ за № 187 не застосовується, відповідно мораторій не діє.

Приналежність кінцевого бенефіціарного власника вашого контрагента до громадянства РФ потрібно підтверджувати належними та допустимими доказами.

Введення постановою КМУ за № 187 мораторію (заборони) на виконання грошових зобов'язань перед кредиторами з РФ може стати підставою для розірвання договірних відносин.

Постанова КМУ за № 187, чи інший НПА або Закон України не є підставою для відмови в позові про стягнення боргу на користь компанії з РФ.

Невиконання умов договору на користь компанії з РФ може бути здійснено:

· або самим боржником (не виконанні такого зобов`язання у добровільному порядку);

· або безпосередньо органами виконання судових рішень після набрання судовим рішенням законної сили, за участю відповідних осіб, на стадії примусового виконання рішення суду.

Наявність мораторію не звільнить українського боржника від обов'язку виконання зобов'язання та не є підставою для його припинення.

Відповідно до судової практики, не виключено, що кредитор (компанія з РФ) звернеться з позовом до суду про стягнення боргу та отримає рішення на свою користь. В такому випадку, питання фактичного виконання рішення суду вже необхідно буде вирішувати з виконавчою службою, яка зобов'язана буде зупинити виконання такого рішення.

Добровільне виконання зобов'язань перед компаніями з РФ не несе прямої відповідальності, разом з тим, не виключено, що відповідні дії можуть бути кваліфіковані за відповідними статтями КК України, до прикладу за ст. 111-1 - колабораційна діяльність.

Підсумовуючи наведене вище, при наявності кредиторів як з Російської Федерації, так і з Республіки Білорусь, я б радив наступний порядок дій:

1. Попередити контрагентів, якщо це ще не було зроблено, про неможливість виконання зобов'язань за укладеними договорами в силу наявності заборон на законодавчому рівні.

2. Опрацювати питання про розірвання договору укладеного з контрагентом з РФ та з Республіки Білорусь. За наявності підстав - розірвати договір.

3. Якщо позовна заява проти вас вже подана до суду, необхідно вибудовувати стратегію захисту не спираючись на мораторій (використовувати дану підставу, виключно як допоміжну).

4. Позицію щодо наявності підстав для мораторію необхідно належним чином доводити. Якщо в рішенні суду, навіть якщо ви програєте, буде зафіксована приналежність вашого контрагента до РФ, вам буде легше зупинити виконання рішення суду у виконавчій службі.

5. Якщо вже рішення суду подане до виконання, звернутися до виконавчої служби для зупинення виконання рішення.

6. Слідкувати за діючим законодавством, адже все стрімко може змінитися.

Дмитро Лазебний

Адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери»