Право користування земельною ділянкою, що виникло тільки на підставі держакту на право користування без укладення договору про право користування з власником землі, припиняється із смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадку.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-3113цс15 по позову про визнання права на спадок у зв'язку з неможливістю позивачки оформити спадок після смерті чоловіка через відсутність документів, що встановлюють право, на майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу.
Роз'яснено, що свідоцтво про право на спадок на майно, підмет державній реєстрації, видається після уявлення документів, що встановлюють право, про приналежність цього майна спадкодавцеві.
Згідно частини 1 статті 92 ЗК (у редакції діючої на момент виникнення спірних стосунків) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що знаходиться в державній або комунальній власності, без встановленого терміну.
Не передбачена ередача земельної ділянки в постійне користування громадянам.
Пунктом 6 Перехідних положень ЗК визначено, що громадяни і юридичні особи, які мають в постійному користуванні земельні ділянки, але по справжньому Кодексу не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам в постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної общини до переоформлення в установленому порядку і отримання у власність або користування.
Згідно частини першої статті 125 ЗК (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) право власності і право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання його власником або користувачем документу, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, і його державній реєстрації.
Згідно частини першої статті 407 ГК право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до частиною другої статті 407 ГК (у редакції, що діяла на момент відкриття спадку, - 2012 рік)і частини другої статті 102-1 ЗК право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися в порядку спадкоємства.
Відповідно до статтею 1225 ГК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкоємства (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим документом, що встановлює право. В порядку спадкоємства можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфиций), право користування чужим майном (сервітут).
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
