Передача держвиконавцем стягувачу нереалізованого на публічних торгах заарештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята держвиконавцем в результаті цієї процедури, і складений акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність угоди по статтям 203, 215 ГК.
В той же час частиною першої статті 15 ГК передбачено право кожної людини на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спростування. Способами захисту громадянських прав і інтересів можуть бути, разом з визнанням угоди недійсної, також відновлення положення, що існувало до порушення, і визнання незаконними рішень, дій або бездіяльності органу державної влади, їх посадових і службових осіб.
Визначення характеру спірних правовідносин відповідно до встановлених обставин у справі, а також визначення правової норми, що підлягає застосуванню, входить в обов'язки суду.
Судові справи, в яких є суперечка про цивільне право, не можуть переглядатися в порядку виробництва за скаргою на рішення, дії або бездіяльність держвиконавця або іншого посадовця ГИС під час виконання судового рішення, оскільки у разі передачі нерухомого майна стягувачу, який оформив право власності на майно, ефективним способом захисту прав боржника може бути тільки пред'явлення до суду позову із залученням стягувача і держвиконавця в якості відповідачів.
Так, згідно статті 393 ГК серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним і відміна правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові у справі № 6-1655цс16 по позову в інтересах малолених дітей до кредитора (стягувачу), відділу примусового виконання рішень управління ГИС про визнання недійсними угоди про передачу будинку у власність і свідчення про право власності додому.
ВСУ, дотримуючись правовій позиції у справі № 6-116цс12роз'яснив, що правова природа процедури реалізації майна на публічних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке обернене стягнення, до покупця - учасника публічних торгів. Враховуючи особливості, передбачені законодавством про проведення публічних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення публічних торгів - це оформлення договірних стосунків купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто угода. Тому відчуження майна з публічних торгів по своїй правовій природі відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність угоди по статтях 203, 215 ГК. В той же час, реалізація заарештованого майна на публічних торгах може не відбутися. У такому разі в цілях забезпечення права стягувача - учасника старанного виробництва держвиконавець повинен повідомити стягувач про те, що заарештоване майно не було реалізоване на публічних торгах після проведення повторної оцінки, і запропонувати стягувачу залишити це майно за собою. Надалі майно передається стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідна постанова і акт є основою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Позов був задоволений апеляційним судом, виходячи з положення статей 203 і 215 ГК. Суд визнав, що проведена держ виконавцем процедура звернення стягнення додому боржника в сукупності з оспореною постановою і актом держвиконавця, свідоцтвом про право власності, виданим нотаріусом, є угодою. Суд дійшов висновку, що ця угода має бути визнана недійсною як що не відповідає вимозі дійсності угоди згідно частини першої статті 203 ГК, оскільки передача будинку пройшла з порушенням закону, без згоди органу опіки і опікування, адже на момент звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржникові, у будинку постійно проживала малолітня дитина. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками апеляційного суду, залишивши його рішення без змін. ВСУ залишив рішення в силі, хоча суди і неправильно застосували норми матеріального права, але правильно вирішили суперечку по суті.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
