Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 28 вересня 2016 року при розгляді справи № 6-1531цс16 по суперечці відносно заборгованості за кредитним договором висловився про підстави визнання недійсної угоди, здійсненої особою, що не розуміє своїх дій.
Згідно частини першої статті 225 ГК угода, яку дієздатна фізична особа зробила в мить, коли не усвідомлювало значення своїх дій і (чи) не могло керувати ними, може бути визнана судом недійсної за позовом цієї особи, а у разі його смерті - за позовом інших осіб, чиї громадянські права або інтереси порушені.
Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізична особа не визнана недієздатною, проте у момент здійснення угоди знаходилося в такому стані, що не могло усвідомлювати значення своїх дій і (чи) не могло керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння і тому подібне).
Для визнання угоди недійсної на підставі частини першої статті 225 ГК суду слід встановити неможливість особи у момент здійснення угоди розуміти значення своїх дій і (чи) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.
ВСУ відмітив, що в постанові від 17 вересня 2014 року (справа № 6-131цс14) викладено правове укладення по застосуванню частини першої статті 225 ГК. Для визнання угоди недійсної згідно частини першої статті 225 ГК слід встановити неспроможність особи у момент здійснення угоди розуміти значення своїх дій і (чи) керувати ними. При цьому ВСУ відмінив рішення суду касаційної інстанції і направив справу на новий касаційний розгляд, відмітивши, що суд не встановив факту неспроможності позивачки у момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири розуміти значення своїх дій і (чи) керувати ними, вказавши лише, що така її здатність була обмежена.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
