Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 14 вересня 2016 року розглянув справу № 6-539цс16 про розділ майна подружжя і стягнення засобів.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Статтею 60 Сімейного кодексу визначено, що майно, придбане дружинами за час браку, належить дружині і чоловікові на праві загальної спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і тому подібне) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, придбана за час браку, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права загальної спільної власності подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК якщо одним з подружжя укладений договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були отримані за цим договором, є об'єктом права загальної спільної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК встановлює, що договір, ув'язнений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, отримане за договором, використане в інтересах сім'ї.
До складу майна, підмета розділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При розділі майна враховуються також борги подружжя і правовідносини по зобов'язаннях, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним з подружжя укладений договір в інтересах сім'ї, то громадянські права і обов'язки за цим договором виникають у обох подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доведення, такі боргові зобов'язання повинні враховуватися при розділі майна подружжя.
У справі, що переглядається суд встановив, що засоби по ув'язнених під час браку договорам позики позивач отримав для погашення кредиту, за який був придбаний житловий будинок, який є об'єктом права загальної спільної власності подружжя, а також для здійснення переобладнання і ремонту цього житлового будинку.
Проте, дійшовши вказаних висновків на підставі встановлених фактичних обставин, суди залишили без уваги, що у подружжя, окрім права загальної спільної власності на придбаний за рахунок позикових грошових коштів житловий будинок, в результаті укладення договорів позики виникає також і зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення зайнятої грошової суми, виконання якого дружини здійснює солідарноі що договір, ув'язнений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, отримане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Таким чином, апеляційний суд, з укладенням якого погодився суд касаційної інстанції, не взяв до уваги, що праву на загальну спільну власність на житловий будинок кореспондується боргове зобов'язання - повернення грошової суми, яка займалася на придбання цього будинку.
ВСУ порахував, що суди апеляційної і касаційної інстанцій неправильно застосували положення частини четвертої статті 65 СК, судове рішення суду касаційної інстанції не відповідає викладеному в постанові від 19 червня 2013 висновку про застосування в подібних правовідносинах вказаної норми матеріального права, відповідно до статті 360-4 ГПК є основою для відміни судових рішень судів касаційної і апеляційної інстанцій, прийнятих у цій справі.
В той же час для правильного дозволу справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх загального боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов'язань по договорах позики.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
