Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 30 березня 2016 року розглянув справу № 6-232цс16 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Згідно частини першої статті 71 ГКчастини першої статті 224 ГК угода є нікчемною, якщо вона здійснено опікуном всупереч інтересам дитини без дозволу органу опіки і опікування, а згода цього органу потрібна тільки у разі, коли дитина є власником (співвласником), або має право на користування житлом, яке відчужується.
Відповідно до статті 1 Закону "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, яке залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому справжнім Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною п'ятої статті 3 Закони "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення терміну дії іпотечного договору. Закінчення терміну дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 ГК).
Згідно частини першої статті 4 Закони "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і їх обтяжень" права на нерухоме майно і їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться і в частині другої статті 3 Закони "Про іпотеку", згідно якої взаємні права і обов'язки іпотекодавця і іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Таким чином, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинному запису у Державний реєстр іпотек.
Вказаний вивід узгоджується і з положеннями статті 204 ГК, яка закріплює презумпцію правомірності угоди. Ця презумпція означає, що досконала угода вважається правомірною, тобто такий, що породжує, змінює або припиняє громадянські права і обов'язки, поки ця презумпція не буде спростована.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору у справі, що переглядається, усі права, придбані сторонами угоди по ньому, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
