Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 30 березня 2016 року розглянув справу № 6-107цс16 за позовом ТОВ (у 2006 році приміщення, що купило, у їх набувача за світовою угодою з правонаступником заводу) до чотирьох фізосіб (у 2002 році що отримало від заводу в користування за договором спірні нежитлові приміщення, які вони переобладнували в житлові за свій рахунок) про визнання права власності; по зустрічному позову цих осіб до ТОВ і чотирьох фізосіб (що купило (і що отримало в подарунок) квартири у ЧП-покупця нежитлових приміщень у позивача по першому позову) про визнання переважного права купівлі приміщення, визнання права власності на квартири і нежитлові приміщення і витребування майна з чужого незаконного володіння.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
До набуття чинності ГК від 2003 року правовідношення за договором безвідплатного користування регулювалися главою 27 ГК Української РСР 1963 року (Безвідплатне користування майном).
З 1 січня 2004 року набув чинності ГК 2003 року. Відповідно до частини четвертої Завершальних і Перехідних положень ГК положення справжнього Кодексу застосовуються до цивільних стосунків, що виникли після набуття чинності його. Відносно цивільних стосунків, які виникли до набуття чинності ГК, положення справжнього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати після набуття чинності його.
Якщо спірні правовідносини виникли до набуття чинності ГК 2003 року і продовжують існувати і після його набуття чинності, то до таких правовідносин застосовуються положення глави 60 ГК (Позика).
Згідно із статтею 827 ГК за договором позики одна сторона безоплатно передає або зобов'язується передати іншій стороні річ для користування впродовж встановленого терміну. Якщо сторони не встановили терміну користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею (стаття 831 ГК).
Відповідно до частини третьої статті 827 ГК до договору позики застосовуються положення глави 58 справжнього Кодексу, містить загальні стани про найм (оренді) і якій, зокрема, встановлено переважні права наймача перед іншими особами.
Частини другої статті 777 ГК передбачає наявність переважного права наймача, що належним чином виконує свої обов'язки за договором найму, перед іншими особами на придбання речі, у разі її продажу.
Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що по своїй правовій природі договір позики через безвідплатний характер не є договором оренди, але до нього застосовуються положення Кодексу про найм (оренді), у тому числі положення статті 777 ГК.
Крім того, згідно частини четвертої статті 778 ГК, якщо в результаті поліпшення, зробленого з відома наймодателя, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Доля наймача в праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлене договором або законом.
На підставі частини першої статті 362 ГК у разі продажу долі в праві загальної пайової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, і на інших рівних умовах.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
