Пленум Вищого господарського суду постановою від 16 грудня 2015 роки № 3 затвердив узагальнення судової практики вирішення суперечок, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання.
Роз'яснені проблемні питання укладення договору на електропостачання; стягнення заборгованості за спожиті енергоносії; стягнення вартості електроенергії, що недообліковує; відміни оперативно-господарських санкцій; стягнення вартості електричної енергії, спожитої без укладення договорів на її постачання.
ВХСУ прийшов до наступних висновкам.
1. Якщо процедура укладення договору здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику і Правилами користування електричною енергієюсуд має основи для визнання договору постачання електроенергії ув'язненим.
2. Кошторис обгрунтованих річних витрат власника мереж на зміст електричних мереж спільного використання є невід'ємною частиною договору про спільне використання електричних мереж, складання якого покладається на власника (пункт 1.8 Методики обсчета плати за спільне використання технологічних електричних мереж).
3. Внесення змін до Правил, обов'язок дотримання яких законодавчо встановлений статтею 277 ГКє достатньою основою для внесення змін до договору у разі невідповідності умов договору вказаному нормативному акту.
4. Заборгованість за спожиту електричну енергію підлягає стягненню в межах спожитої електричної енергії, визначених умовами договору, а відповідальність у вигляді двократного розміру вартості повинна застосовуватися тільки до різниці між фактично спожитою і договірною величиною споживання електроенергії.
5. Якщо умовами договору сторони погоджували нарахування пені впродовж усього періоду прострочення зобов'язання, суд має підстави для стягнення її з відповідача в повному розмірі. Нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов'язання має бути виконане, тільки за відсутності таких умов в договорі.
6. Визнання недійсним рішення комісії постачальника електроенергії, оформленого протоколом, є належним способом захисту порушеного права, оскільки оспорюване рішення постачальника електроенергії є оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини другої статті 20 ГК.
7. Акт про порушення Правил не є актом в розумінні статті 20 ГК, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні постачальником енергії перевірки дотримання Правил. Позовна вимога про визнання недійсним акту про порушення Правил не відповідає встановленим способам захисту прав.
8. Ушкодження або відсутність пломб є окремим порушенням Правил, і у такому разі необхідність доведення факту втручання в роботу лічильника нормами чинного законодавства не передбачена.
9. У разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) відміняє відповідний акт про порушення. Повторне застосування оперативно-господарської санкції на підставі такого акту - неможливо.
10. Початок течії позовної давності відлічується з дня проведення перевірки і складання акту про порушення. Якщо сторони в укладеному договорі передбачили збільшену позовну давност в порівнянні зі встановленою законом, то такі положення договору відповідають приписам частини першої статті 259 ГК і підлягають застосуванню при вирішенні суперечки.
11. Термін "споживач електричної енергії" необхідно застосовувати в дещо ширшому сенсі, у тому числі, як такий, що поширюється і на осіб, що використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
12. Позов про стягнення вартості електричної енергії, спожитої без укладення договорів на її постачання (розрахованою на підставі Методики), не врахованої внаслідок порушення споживачами правил, може бути поданий на підставі статей 1212, 1213 ГК, оскільки сторони не знаходяться між собою в договірних стосунках.
13. Внеучетная споживана електрична енергія - це збитки енергопостачальника, заподіяні в результаті здійснення правопорушень споживачем у сфері електроенергетики, що підлягають доведенню з урахуванням приписів статті 225 ХК і статей 22, 614, 1212, 1213 ГК.
14. Для донарахування вартості електроенергії споживачеві визначальним є факт порушення їм Правив; якщо ж обличчя порушника встановити неможливо, відповідає власник майна або особа, що має інші речові права відносно цього майна.
При цьому вимагають визначення єдиних правових підходів такі питання:
- визначення правової природи платежів, які подаються організацією, що енергозабезпечує, до плати споживачами за перевищення договірної величини споживання електричної енергії : чи являється нарахування споживачеві електричної енергії двократної вартості різниці фактично спожитих і договірних величин електричної енергії по своїй правовій природі оперативно-господарською санкцією, штрафною санкцією або спеціальним способом визначення вартості електричної енергії, спожитої понад договірну величину;
- чи являється акт, складений з порушеннями вимог Правил і Методики, належним доказом досконалого споживачем порушення, і відповідно, основою для донарахування вартості і об'єму електроенергії, що недообліковує;
- застосування положень пункту 6.41 Правив за визначенням особи, яке може вважатися належним представником споживача;
- можливість відміни оперативно-господарської санкції частково.
Нагадаємо, на цьому ж засіданні Пленуму ВХСУ 16 грудня було прийнято у першому читанні постанова № 1 "Про деякі питання практики вирішення суперечок, що виникають з корпоративних стосунків", постанова № 2яким, зокрема, роз'яснені питання сплати судового збору.
