Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 4 листопада 2015 року розглянув справу № 6-340цс15 за позовом кредитної спілки "Запоріжжя" до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, по зустрічному позову про визнання дій незаконними.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до частин першої, другої статті 39 Закону "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення жителів за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житло.
Проте частиною третьої статті 39 справжнього Закону передбачено, що суд має право відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він відрізняється від боржника, порушення основного зобов'язання або іпотечного договору не завдає збитку іпотекодержателеві і не змінює об'єм його прав.
Законодавством не передбачено такої основи для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як непорівнянність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.
Вказане може бути враховане тільки у разі, якщо порушенням основного зобов'язання іпотекодержателеві не причинний збиток.
По положеннях статей 38, 39 Закону "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в резолютивній частині рішення суду вказуються: загальний розмір вимог і усі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателеві з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи по забезпеченню збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі потрібні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленого статтею 38 справжнього Закону; пріоритет і розмір вимог інших кредиторів, що підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за угодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оцінної діяльності, на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна.
У цій справі суд, встановивши, що сума заборгованості по кредиту неспіввимірна із заставною вартістю предмета іпотеки, тобто вартість предмета іпотеки значно перевищує розмір заборгованості по кредиту, не врахував, що це не рахується самостійною основою для відмови в позові, порушуючи частину третьої статті 39 Закону "Про іпотеку" не встановив чи не завдає збитку іпотекодержателеві порушення основного зобов'язання і чи не змінює об'єм його прав.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
