Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 30 вересня 2015 року розглянув справу № 6 -1323цс15 за позовом ТОВ "Шалыгинский" до ТОВ "Амарант" і фізособи (солідарних боржників) про стягнення засобів за договором постачання.
Районний суд закрив виробництво в справі, роз'яснивши, що позивач може звернутися до господарського суду. Апеляційний суд залишив визначення в силі. ВССУ відмовив у відкритті касаційного виробництва. Суди виходили з того, що суперечка виникла з приводу виконання господарського договору, а саме договори постачання, тому справа підлягає розгляду не в порядку цивільного, а в порядку господарського судочинства.
ВСУ направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з незаконності закриття провадження у справі по позову до фізособи, роз'яснивши наступне. Згідно із статтею 16 ГПК не допускається об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом.
Згідно частини другої статті 118 ГПК позивач має право об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 роки № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції"вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно із статтею 124 Конституції юрисдикція загальних судів поширюється на усі правовідносини, що виникають в державі, а згідно з частинами першої і другої статті 15 ГПК в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових стосунків, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ Кодексом адміністративного судочинства (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом (статті 1, 12) віднесений до компетенції адміністративного або господарського суду. Законом може бути передбачений розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Абзацом 3 пункти 15 постанов Пленуму ВСУ № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до декількох відповідачів можуть бути об'єднані в одно виробництво, якщо ці вимоги однорідні, такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від рішення одного з них залежить рішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одно виробництво вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом, суд відкриває провадження у справі в частини вимог, що відносяться до цивільної юрисдикції і відмовляє у відкритті провадження у справі про вимоги, коли їх розгляд робиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, ВСУ погодився з виводами ВССУ, висловленими у визначенні від 3 червня 2015 року : справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, хоча суперечка виникла між юридичними особами і фізичною особою, що не є підприємцем, проте виходить з одних зобов'язальних правовідносин.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ мул
