Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 9 вересня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-483цс15предметом якого була суперечка про стягнення заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки.
Роз'яснено, що 7 червня 2014 року набув чинності Закон "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті"згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужено без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом запоруки відповідно до ст. 4 Закону "Про запоруку" і / або предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону "Про іпотеку"якщо таке майно виступає забезпеченням зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) по споживчих кредитах, наданих йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, що знаходиться в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкту незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири і 250 кв. метрів для житлового будинку.
Поняття "мораторій" в цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 ст. 263 ГК).
Таким чином, встановлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (запоруки) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження окрім волі власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закони впродовж його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, регулюючих забезпечення зобов'язань, то і не може бути приводом для відмови в позові, а є правовою основою, що виключає прийняття органами і посадовцями, що здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки і здійснюють конкретні старанні дії, заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень по окремій категорії боржників або іпотекодавців, що підпадають під дію це закону на період його дія.
В той же час рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.
У справі, що переглядається, ВСУ суди дійшли передчасного висновку про те, що з набуттям чинності Закону неможливо обернути стягнення на предмет іпотеки. Дія цього Закону на час вирішення суперечки само по собі не може бути основою для відмови в захисті порушеного права.
Джерело: ВСУ
Така ж правова позиція викладена у рішенні у справі № 6-333цс15. У особливій думці у справі № 6-58цс15 суддя ВСУ вказав правильним відмовляти в стягненні іпотеки зважаючи на мораторій
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
