У 5-му і 6-му номерах Вісника Верховного Суду України опубліковані висновкивикладені в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення на основі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ХПКза II півріччя 2014 року.
Спори, що виникають з договорів іпотеки
1. Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ГКст.ст. 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону "Про іпотеку"не унеможливлюється звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателеві права власності на такий предмет в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом придбання права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється з образом звернення стягнення, якщо це передбачено іпотечним договором (постанова від 19 серпня 2014 року у справі № 3-43гс14).
2. Згідно ст. 33 Закони "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, старанному напису нотаріуса або згідно з угодою про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за справжнім основним зобов'язанням одночасно або за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може привести подвійного стягнення за основним зобов'язанням. Отже, наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки повинне стати задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути основою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно ст. 599 ГК (постанова від 9 вересня 2014 року у справі № 3-71гс14).
Спори, що виникають з договорів поручительства
1. Статтею 554 ГК передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поручительства, а не декількох поручителів по різних договорах поручительства, оскільки поручителі по різних договорах поручительства не несуть солідарної відповідальності один перед одним (постанова від 11 листопада 2014 року в справі № 3-62гс14).
2. Задовольняючи зустрічний позов про визнання поручительства припиненим, суд обгрунтовано виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 559 ГК до припинення поручительства приводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які привели або можуть привести до збільшення об'єму відповідальності останнього. Відповідальність поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання збільшується, зокрема, у разі встановлення нових умов про порядок зміни процентної ставки у бік збільшення (постанова від 23 грудня 2014 року у справі № 3-196гс14).
Суперечки про укладення, зміну, розірвання договорів
1. Згідно ч. 2 ст. 651 ГК договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок заподіяної цим шкоди друга сторона значною мірою втрачає того, на що вона розраховувала при укладенні договори. Зокрема, правомірне розірвання договору із-за істотного порушення його умов - несплату заборгованості і припинення фінансування будівництва з вини замовника, що робить неможливим завершення будівництва об'єкту і здачу його в експлуатацію генеральним підрядником, наносить останньому збитки і призводить до витрат, і позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору (постанову від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-143гс14).
2. Відповідно до ст. 218 ГК недотримання сторонами письмової форми угоди, встановленої законом, не тягне його недійсність, окрім випадків, встановлених законом. Недійсність договору по водопостачанню і водовідведенню у зв'язку з недотриманням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися відповідно до норм цивільного законодавства (постанова від 25 листопада 2014 року у справі № 3-184гс14).
Застосування позовної давності
1. На відміну від тривалості позовної давності (ст. 259 ГК), порядок її числення не може бути змінений за домовленістю сторін, що прямо передбачено ч. 2 ст. 260 Кодексу. Оскільки всупереч приведеним нормам матеріального права сторони погоджували в договорі, що течія терміну позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починається з дати, визначуваної шляхом зворотного відліку шести місяців з дати звернення постачальника з претензією або позовом, тобто змінили порядок числення позовної давності, господарські суди обгрунтовано і законно відмовили в задоволенні позову про стягнення пені у зв'язку з пропуском позовної давності (постанова від 30 вересня 2014 року у справі № 3-120гс14).
2. Положення закону про початок течії позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (постанова від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14).
Відповідальність за порушення зобов'язань
1. Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, і вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, яка має лише родові ознаки, є замінимою. Культури базового активу форвардного контракту вимірюються числом, вагою і мірою, якість яких визначається державними стандартами України, отже, мають родові ознаки і можуть бути замінені урожаєм наступного року. Визнання рішенням суду недійсним додаткової угоди до форвардного контракту, яким не мінялася і не припинялася дія зобов'язань за контрактом, являється обставинам, що не знову відкрилися, а новими доказами, не спростовує необхідність виконання суспільством зобов'язання по постачанню культур базового активу форвардного контракту позивачеві, оскільки до обставин, що знову відкрилися, можуть бути віднесені матеріально-правові факти, які були доступні під час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові, на якому грунтується вимога і заперечення сторона або має значення для правильний дозвіл суперечка (постанова від 16 вересень 2014 рік у справі № 3-108гс14).
2. Розділовий баланс прав і обов'язків між підприємством і заводом в процесі виділення не предусмотриает передачі від підприємства до заводу зобов'язань за спірним договором, тому висновок суду касаційної інстанції про відсутність правових підстав вважати відповідачів солідарними боржниками є правильним, а покладання відповідальності по стягненню заборгованості в межах термінів позовної давності на підприємство як субсидиарного відповідача згідно ч. 3 ст. 109 ГК (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) обгрунтованим і законним (постанова від 2 вересня 2014 року у справі № 3-91гс14).
До листа також увійшли правові позиції, висловлені в спорах, що виникають з договорів найму (оренда), лізингу, з договорів банківського вкладу і банківського рахунку, з корпоративних правовідносин, із земельних правовідносин, пов'язаних із зверненням цінних паперів, по застосуванню законодавства про приватизацію та ін.
Також читайте: Опубліковані укладення ВСУпо цивільним справам за II півріччя 2014 року
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
