На засіданні Судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України 7 липня 2015 року було розглянуто справу № 21-334а15 за позовом прокурора в інтересах держави до банку про стягнення заборгованості по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованій за період з 1 січня по 25 листопада 2009 року.
У даній справі, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, касаційний суд виходив з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено два можливих шляхи рішення суперечок по стягненню заборгованості по сплаті страхових внесків: досудовий (у вигляді передачі органом ПФУ платникові вимоги, яка може бути оскаржена в судовому порядку) і судовий, які одночасно застосовуватися не можуть. Тому у разі звернення суб'єкта владних повноважень до суду про стягнення спірної суми недоїмки по сплаті страхових внесків міри досудового врегулювання у вигляді напряму вимоги про сплату тієї ж суми заборгованості застосовуватися не можуть. При розгляді такої суперечки орган ПФУ зобов'язаний довести обгрунтованість заявленої до стягнення суми недоїмки платника по сплаті страхових внесків (збору на обов'язкове державне пенсійне страхування). Тобто, суд дійшов висновку про те, що на підставі акту перевірки управління ПФУ в судовому порядку має право стягнути із страхувальника виявлену суму недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд встановив, що управління ПФУ провело планову і позапланову перевірки банку з питань дотримання вимог законодавства відносно нарахування, числення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів і надання достовірних відомостей в органи ПФУ, про що складені акти від 11 грудня 2009 року і 17 листопада 2010 року.
Колегія суддів ВСУ дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС, не викликає виникнення яких-небудь прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його виводи не можуть бути предметом суперечки. Відсутність спірних стосунків, у свою чергу, унеможливлює звернення до суду, оскільки відсутнє право, підмет судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту, у тому числі і оцінка дій посадовців контролюючого органу по його складанню, виклад в нім виводів перевірки, може бути надана судом при вирішенні суперечки про оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Стягнення страхових внесків повинне відбуватися відповідно до положень ст. 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом України в постановах від 15 травня 2012 року і 3 жовтня 2013 (поділа № 21-51а12, № 21-359а13).
Також читайте: Узагальнена практика розгляду суперечок про податкові перевірки
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
