На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 6 липня 2015 року було розглянуто справу № 6-616цс15 за позовом позичальника до ПАО "ОТП Банк" про визнання недійсними кредитного договору, договорів поручительства і іпотеки, по зустрічному банка до позичальника і поручителя про стягнення заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки.
За результатами розгляду ВСУ була сформульована правова позиція відносно терміну виконання боргових зобов'язань. Роз'яснено, що відповідно до вимог частини 2 ст. 1054 і частини 2 ст. 1050 ГК у разі, якщо договором позики передбачено повернення позики по частинах, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики і сплати відсотків, що залишилася.
Згідно з положеннями частини 4 ст. 559 ГК поручительство припиняється після закінчення терміну, встановленого договорі поручительства. У разі, якщо такий термін не встановлений, поручительство припиняється, якщо кредитор впродовж 6 місяців з дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Договором поручительства в справі, що переглядається, не визначений термін, після закінчення якого поручительство припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
При рішенні таких суперечок суд повинен враховувати, що згідно ст. 526 ГК зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначені інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за даною угодою, термін пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих в кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання терміну погашення зобов'язання відповідно до таких умов, тобто з моменту настання терміну виконання зобов'язання в повному об'ємі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Положеннями кредитного договору передбачено, що зобов'язання позичальника по достроковому виконанню боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги і повинно бути проведено позичальником впродовж 30 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги.
Таким чином, виходячи з умов кредитного договору і положень ст. 559 ГК днем настання основного зобов'язання в спірних правовідносинах є наступний день після витікання 30 календарних днів з дати відправлення банком позичальникові вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань.
Враховуючи викладене, в справі, що переглядається, суди першої і касаційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що 6-місячний термін, передбачений ст. 559 ГК, банком не пропущено, тому його позовні вимоги у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором підлягають задоволенню.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
