Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 липня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-523цс15предметом якого була суперечка про відміну розпорядження, визнанні недійсним державного акту на право власності на землю, поверненні земельної ділянки, зобов'язанні відмінити державну реєстрації акту і внесенні змін до державного земельного кадастру.
Суд зробив правовий висновок про те, що відповідно до положень ст.ст. 19, 20 ЗК землі України по основному цільовому призначенню підрозділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової і громадської забудови і землі водного фонду; віднесення їх до тієї або іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ст. 21 ЗК порушення порядку встановлення і зміни цільового призначення земель є основою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод відносно земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсної і тому подібне.
Згідно з пунктом "д" частини 4 ст. 84 ЗК до земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, відносяться, зокрема, землі водного фондуокрім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини 4 ст. 59 ЗК (у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення про надання земельної ділянки у власність) тільки на умовах оренди громадянам і юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт та ін.
Отже, за змістом наведених вище норм права землі в межах 2 кілометрів прибережних захисних смуг навколо морських заток і лиманів не можуть передаватися у власність громадян, оскільки це землі водного фонду України.
У разі відсутності землевпоряджувальної документації (документації по землеустрою, проекту землеустрою) і встановлених в натурі (на місцевості) меж відносно прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом обліку нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВКі орієнтовних розмірів і меж водозахисних зон, які визначаються відповідно до Порядком визначення розмірів і меж водозахисних зон і режиму ведення господарської діяльності в нихз урахуванням конкретної ситуації.
Джерело: ВСУ
Аналогічна правова позиція була висловлена при перегляді справ № 6-155цс14, № 6-57цс13
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
