Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 червня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-530цс15предметом якого була суперечка про відшкодування збитків. Судом була сформульована правова позиція, згідно якої питання про наслідки відступу від положень трудового законодавства при укладенні договорів про працю вичерпно вирішений в ст. 9 КЗоТ. Ця норма імперативно кваліфікує такі умови недійсними без необхідності визнання їх такими в судовому порядку.
В той же час в частині 1 ст. 91 КЗоТ встановлюється право підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних засобів встановлювати додаткові в порівнянні із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
На підставі аналізу ст. 9 КЗоТ разом з нормами ст.ст. 91, 44 справжні Кодекси і ст.ст. 58, 62 Закону "Про акціонерні товариства", ст. 39 Закону "Про банки і банківську діяльність" суд зробив висновок про те, що встановлення підприємством, установою, організацією в межах своїх повноважень і за рахунок власних засобів в трудових договорах або інших угодах додаткових в порівнянні із законодавством, трудових або соціально-побутових пільг для працівників, тобто таких, які покращують їх положення, не може бути приводом для визнання таких умов недійсними.
Враховуючи, що згідно ст. 21 КЗоТ предметом трудового договору (контракту) праця (трудова функція) особи, що є об'єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема ст.ст. 3, 7, 9, 91, 44 КЗоТ) положення ГК відносно умов дійсності угоди і правових наслідків недійсності угоди не підлягають застосуванню для регулювання громадських стосунків, що виникають у зв'язку з укладенням трудового договору (контракту).
Встановивши наявність між сторонами договору трудових правовідносин, регульованих нормами трудового і спеціального законодавства, і факт укладення цього договору саме у зв'язку з існуванням трудових правовідносин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що укладений договір не є угодою в розумінні ст. 202 ГК, на яку поширюються передбачені нормами ст.ст. 203, 215 справжнього Кодексу загальні вимоги відносно дії угоди і яка може бути визнана недійсною по передбаченим ГК підстава із застосуванням наслідок недійсність угода.
Джерело: ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
