На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 3 червня 2015 року було розглянуто справу № 6-100цс15 по позову про стягнення засобів, придбаних без достатніх правових підстав. Позов був поданий покупцем автомобіля, що виявився під арештом, до його продавця, що отримав авто за дорученням. Договір купівлі-продажу був усним, продавець написав розписку про отримання коштів. Позивач посилався на те, що при видачі доручення на право розпорядження автомобілем продавець не мав права його відчужувати, оскільки на нього накладений арешт. Районний суд позов задовольнив. Вищими судами в позові відмовлено.
ВСУ, відмовляючи в задоволенні заяви покупця про перегляд, роз'яснив наступне. Враховуючи положення частини 1 ст. 207 ГКнаявність письмових документів, що свідчать про свободу сторін на відчуження автомобіля, і застосування судом першої інстанції до правовідносин сторін Порядку здійснення оптової і роздрібної торгівлі транспортними засобами і їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабміну від 11 листопада 2009 року № 1200 (який поширюється на суб'єктів господарювання у сфері оптової або роздрібної торгівлі)суди апеляційної і касаційної інстанцій правильно застосували норми ст. 638 ГК і дійшли висновку про укладення сторонами у письмовій формі угоди по спірному автомобілю.
Аргументи покупця про неправильне застосування судами пунктів 2, 8, 41, 42 Порядки ВСУ визнав необгрунтованими, оскільки обов'язок реєстрації придбаних транспортних засобів покладається на їх власників. Той факт, що придбаний автомобіль перебував під арештом і відповідно до пункту 41 Порядку не підлягав перереєстрації, не є основою для застосування положень ст. 1212 ГК, а породжує інші наслідки, передбачені для зобов'язальних правовідносин.
Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини 2 ст. 11, частини 1 ст. 177, частини 1 ст. 202, частин 1, 2 ст. 205, частини 1 ст. 207, частини 1 ст. 1212 ГК дозволяє зробити висновок про те, що діючий договір або інша угода є достатньою і належною основою придбання майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися придбаним або збереженим без достатніх правових підстав, якщо це сталося не забороненим цивільним законодавством способом з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин в майбутньому певних громадянських прав і обов'язків, зокрема внаслідок тих або інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 ст. 11 ГК.
Загальна умова частини 1 ст. 1212 ГК звужує застосування інституту негрунтовного збагачення в зобов'язальних (договірних) стосунках, тому що отримане одній із сторін в зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Придбання однієї із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не можна вважати безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову основу для придбання (збереження) майна, ст. 1212 ГК можна застосовувати тільки після того, як така правова основа в установленому порядку скасована, визнана недійсним, змінена, припинена або був відсутній взагалі.
ВСУ вказав, що встановивши в справі, що переглядається, наявність у сторін договірних правовідносин, суди апеляційної і касаційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст. 1212 ГК в спірних правовідносинах.
У разі виникнення суперечки відносно придбання майна або його збереження без достатніх правових підстав договірної характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини 1 ст. 1212 ГК, у тому числі і відносно зобов'язання повернути майно позивачеві.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
