При розгляді справи № 6-332цс15 про звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру в закладеному харківському будинку, продану в період дії рішення суду про недійсність іпотеки) ВСУ підтвердив вже устоявшуся при розгляді суперечок по цьому будинку правову позицію, відступивши від викладеною у постанові № 6-201цс14.
Роз'яснено, що у разі відміни незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсної, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дію іпотеки підлягає відновленню з моменту здійснення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала основа виключення цього запису.
Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинному запису в Державний реєстр іпотек. Вказаний вивід узгоджується і з положеннями ст. 204 Цивільного кодексуяка закріплює презумпцію правомірності угоди. Ця презумпція означає, що досконала угода вважається правомірною, тобто такий, що породжує, змінює або припиняє громадянські права і обов'язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрав законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається, у зв'язку з відміною судового рішення) усі права, придбані сторонами угоди за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Встановивши в справі, що переглядається, факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно при виключенні з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, суд дійшов обгрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 23 Закону "Про іпотеку"поширенні її дії на відповідача і збереженні обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором.
При цьому суд врахував, що дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірної квартири при знятті по судовому рішенню обтяження і право власності нового набувача кредиторами не оспорюються, а ставиться питання про застосування механізму реалізації його переважного права на іпотечне майно, передбаченого нормами ст.ст. 23, 33, 39 Закону "Про іпотеку".
Прийдя до правильного висновку про поширення на спірні правовідносини норми ст. 23 Закони "Про іпотеку", суд в той же час застосував її з порушенням норм частин 3 і 4 ст. 5 справжнього Закону, у зв'язку з чим прийняте судове рішення підлягає відміні.
Така ж правова позиція була висловлена при перегляді справ № 6-63цс15, № 6-11цс15, № 6-53цс15.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
