Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 травня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-57цс15 предметом якого була суперечка про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту і звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд зробив правове укладення про те, що згідно з пунктом 1 Закону № 1304 - VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужено без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом запоруки відповідно до ст. 4 Закону "Про запоруку" і / або предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону "Про іпотеку"якщо таке майно виступає забезпеченням зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) по споживчих кредитах, наданих йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, що знаходиться в іпотеці, якщо у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа не перевищує 140 кв. м для квартири і 250 кв. м для житлового будинку.
Поняття мораторій в цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої ст. 263 ГК).
Тому встановлений Законом № 1304 - VII мораторій на стягнення майна, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (запоруки) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення (відчуження без згоди власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закони № 1304 - VII впродовж дії цього Закону інші закони з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію інших нормативно-правових актів, регулюючих забезпечення зобов'язань, то і не може бути приводом для відмови в позовіа є правовою основою, що виключає прийняття органами і посадовцями, що здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки і конкретні старанні дії, заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень по окремій категорії боржників або іпотекодавців, що підпадають під дію його положень на період дії цього Закону.
Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304 - VII не підлягає виконанню.
В той же час суд касаційної інстанції, погоджуючись з виводами судів першою і апеляційною інстанцій, в справі, що переглядається, не врахував, що Закон № 1304 - VII не є основою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів кредиторів.
Джерело ВСУ
Аналогічна правова позиція була висловлена у справі № 6-46цс15.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
