Верховний Суд України у черговий раз відступив від правової позиції, викладеною у справі № 6-201цс14згідно якої ст. 23 Закону "Про іпотеку" не може бути застосована в спорі про стягнення предмета іпотеки, відчуженого в період дії рішення суду про її недійсність.
У постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-11цс15 підтверджена протилежна позиція по застосуванню цієї норми, висловлена при перегляді справ № 6-53цс15, № 6-63цс15.
ВСУ дійшов висновкущо у разі відміни незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсної, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дію іпотеки підлягає відновленню з моменту здійснення первинного запису в Реєстрі, який виключений на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала основа виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинному запису в Державний реєстр іпотек. Усі спори торкаються одного харківського будинку, в якому розташовано 123 квартири.
Постановою у справі № 6-11цс15 ВСУ направив справу на новий касаційний розгляд, роз'яснивши наступне. ВСУ погодився з висновком про поширення ст. 23 Закони "Про іпотеку" на правовідносини сторін, але вказав, що ця норма не повною мірою правильно застосована, оскільки не враховані положення частин 3 і 4 ст. 5 Закону і не узяті до уваги інші факти, які мають істотне значення для правильного застосування цієї норми. Зокрема, відносно визначення предмета іпотеки і його вартості. Так, у справі, яке переглядається, судом обернене стягнення на окрему квартиру як на предмет іпотеки, тоді як предметом іпотеки за договором від 9 червня 2008 року визначено не окремі квартири, а будинок в цілому (який складається з 123 квартир) загальною оцінною вартістю 17 млн 70 тис. грн. Крім того, за погодженням сторін договору іпотеки з-під іпотеки виключений цілий ряд квартир будинку (26 квартир) без зміни попередньої вартості предмета іпотеки.
Обернувши стягнення на квартиру як на частину об'єкту нерухомого майна (частина предмета іпотеки), суд не обгрунтував таке рішення і не встановив, яким чином співвідноситься предмет іпотеки з його частиною і вартість предмета іпотеки (удома) з вартістю придбаної відповідачем квартири.
Крім того, порушуючи вимоги ст. 39 Закону суд першої інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, не вказав в рішенні усіх необхідних складових, передбачених цією нормою, у тому числі загальний розмір вимог і усі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателеві з вартістю предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу встановленої ст. 38 Закону; пріоритет і розмір вимог інших кредиторів, що підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкову ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини 6 ст. 38 Закону.
Також читайте: Ім'ям України : ВСУ проти ВСУ в справі про іпотеку
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
