Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 26 березня 2015 року, розглядаючи справу № 5-3кс15висловився відносно юридичної оцінки дій особи, яка шляхом обману заволодіває грошима (цінностями) іншої особи і при цьому викликає у нього бажання зробити карно-протиправне діяння, здійснення якого останнє вважає для себе в цій ситуації вигідним.
Верховний Суд України відмітив, що у разі, коли завдяки обману винен викликає бажання у особи зробити карно-протиправне діяння, здійснення якого воно вважає для себе в цій ситуації вигідним, то його діяння необхідно розглядати в аспекті положень інституту співучасті.
Якщо винен отримує від іншої особи гроші або інші цінності нібито для передачі посадовцю в якості хабарі (неправомірна вигода)маючи намір не передавати їх, а присвоїти, скоєне належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати по відповідній частині ст. 190 Карного кодеса. Проте якщо при цьому винен сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу неправомірної вигоди (хабарі), тобто ще по частині 4 ст. 27, частини 2 ст. 15 і відповідній частині ст. 369 УК.
За інформацією прес-служби ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
