Розглянувши справу № 6-48цс15 про визнання договору оренди земельної ділянки, додаткового договору і акту прийому-передачі ділянки недійсними, витребуванні ділянки, ВСУ висловився відносно початку числення терміну позовної давності в подібних спорах.
Була сформульована правова позиція про те, що по сенсу частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу (течія позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила) початок течії позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У справі, що переглядається, судами було встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права, тобто, про наявність спірного договору оренди, тільки у вересні 2013 року, що в розумінні частини 1 ст. 261 ГК є моментом початку течії терміну позовної давності.
Посилання відповідача на те, що початок течії терміну позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею, суди апеляційної і касаційної інстанцій обгрунтовано визнали нормам статті 261 ГК, що суперечать. Виходячи з результатів експертизи, спірний договір, ув'язнений від імені позивача, був підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином, договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому ВСУ погодився з висновком про недійсність спірного договору на підставі частини 3 ст. 203 і частини 1 ст. 215 ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
