На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 22 квітня 2015 року було розглянуто справу № 6-79цс15 про розділ майна подружжя за заявою про неправильне застосування пункту 2 частини 1 ст. 205 ГПК.
При перегляді ВСУ сформулював наступну правову позицію. Роз'яснено, що відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 205 ГПКвиробництво у цивільній справі може бути закрите на підставі наявності рішення у іншій справі, що набрало законної сили, у разі, коли в обох справах тотожні одночасно сторони, підстави і предмет позову.
Закриваючи виробництво у справі, що переглядається, суд не звернув увагу на відмінність складу і вартості майна подружжя, про виділення з якого заявлений позов і на зміну підстав і предмета позову, що привело до неправильного застосування цієї норми права.
Роз'яснено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої ст. 205 ГПК обумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних суперечок, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, і, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 223 ГПК).
В той же час прийняте на певних підставах судове рішення про відмову в позові по окремих категоріях справ при збереженні правовідносин, що викликають звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду зацікавлених осіб з метою вирішення суперечки.
У справі, що переглядається, встановлено, що перша суперечка про розділ майна подружжя не була вирішена по суті - основою для відмови в позові являлася відсутність згоди сторін в оцінці вартості однієї з квартир і нежитлових приміщень і неможливість проведення експертної оцінки цього майна через відсутність клопотання сторін.
У повторній позовній заяві йде мова про виділення долі подружжя в їх загальному спільному майні, частково змінений склад цього майна і надані експертні укладення за вартістю спірних об'єктів нерухомості.
ВСУ роз'яснив, що по сенсу пункту 2 частини 1 ст. 205 ГПК позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, основа і предмет суперечки. Нетотожність хоч би одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду зацікавлених осіб за рішенням суперечки. У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - ця матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якого він просить прийняти судове рішення. У матеріальному сенсі предмет позову - це річ, про яку виникла суперечка.
Звертаючись до суду вперше, позивачка заявляла позов, предметом якого була матеріально-правова вимога про реальний розділ загального майна подружжя, до складу якого входили дві квартири, два нежитлові приміщення, два автомобілі і гараж (виключно на підставах, передбачених ст.ст. 69 - 71 СК).
На відміну від цієї справи, в справі, що переглядається, предметом позову є інша матеріально-правова вимога - розділ майна подружжя шляхом виділення доль із загального майна подружжя (ст.ст. 364, 370 ГК)склад якого відрізняється.
Оскільки суперечка відносно загального спільного майна подружжя є матеріально-правовою вимогою про конкретне майно, яке має свої ознаки, розмір, вартість, стан, то у разі зміни певних ознак цього майна (наприклад реконструкція, перебудова) або його складу після розгляду справи судом повторне звернення до суду з приводу вирішення суперечки відносно такого майна не суперечить вимогам закону.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
