На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 15 квітня 2015 року було розглянуто справу № 6-46цс15 за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При перегляді ВСУ сформулював наступну правову позицію. Роз'яснено, що згідно з пунктом 1 ст. 1 Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужено без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом запоруки відповідно до ст. 4 Закону "Про запоруку" і / або предметом іпотеки відповідно до ст. 5 Закону "Про іпотеку", якщо таке майно виступає забезпеченням зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) по споживчих кредитах, наданих йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що воно використовується в якості місця постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 кв. м для квартири і 250 кв. м для житлового будинку.
По сенсу ст. 58 Конституції закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або відміняють юридичну відповідальність особи.
У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 ст. 263 ГК).
Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладенням певних дій на певний або невизначений період на підставі спеціального акту.
Встановлений Законом мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого в якості забезпечення зобов'язань по кредитах в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (запоруки) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягати (відчужувати без згоди власника).
Виходячи з вищесказаного ВСУ дійшов висновку, що Закон про мораторій, який набув чинності 7 червня 2014 року, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції у справі, сам по собі не може бути основою для відміни рішення суду.
Таким чином, ВСУ погодився з виводами суду апеляційної інстанції, який не відхилив посилання відповідача на неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з набуттям чинності Закону про мораторій. Апеляційний суд в межах наданих йому повноважень встановив підстави, передбачені нормами матеріального і процесуального права, для відміни рішення суду першої інстанції, у тому числі нарахування місцевим судом пені за порушення правил позовної давності і вимог ст.ст. 258, 267 ГК, і прийняв в цій частині нове рішення відповідно до вимог ст. 309 ГПК. Доповнення резолютивної частини рішення обмовкою, що рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону про мораторій, узгоджується з вимогами ст. 303 ГПК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
