На спільному засіданні судових палати у господарських справах ВСУ 8 квітня 2015 року було розглянуто справа № 3-41гс15 про визнання недійсним договори оренди земельної ділянки, зобов'язанні повернути ділянку.
ВСУ роз'яснив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Проте суд касаційної інстанції у цій справі ототожнив поняття "Земельний податок" і "орендна плата за землю", внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про те, що положення частини 1 ст. 13 Закону "Про оцінку земель" відносно обов'язковості проведення нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати суперечать положенням Податкового кодексуякими передбачена можливість і порядок числення орендної плати за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких не проведена, оскільки відповідно до пункту 14.1.72 ст. 14 НК (у редакції, діючій на момент укладення спірного договору) земельний податок - обов'язковий платіж, що стягується з власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
В той же час згідно з пунктом 14.1.136 ст. 14 НК орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Отже, земельний податок і орендна плата по своїй правовій природі є різними видами платежівякі мають різний порядок числення і нарахування.
Таким чином, ВХСУ дійшов передчасного висновку, що для визначення розміру орендної плати за землі державної і комунальної власності нормативна грошова оцінка земель не є обов'язковоюзастосувавши до спірних правовідносин норми НК, що регламентують встановлення земельного податку, до розрахунку орендної плати за державні землі.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
