На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 1 квітня 2015 року було розглянуто справу № 6-37цс15 по позову про стягнення грошових коштів за користування позикою і за позовом цивільного чоловіка до позичальника і займодателю про визнання договорів позики недійсними, встановленні факту, що має юридичне значення.
При перегляді справи була сформульована наступна правова позиція. Ст. 599 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 1046 ГК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1048 ГК позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої угоди відсотки виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Згідно з положеннями ст. 1050 ГК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ГК.
Виходячи з положень частини 2 ст. 625 ГК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Звернення до суду з вимогою про повернення усіх сум за договором позики у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.
Виходячи з вищевикладеного, ВСУ зробив висновок про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець має право зажадати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно ст. 625 ГК.
Крім того, позикодавець має право отримати відсотки від суми позики, згідно ст. 1048 ГК, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не встановлене укладеним між сторонами договором. Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленої договором позики терміну повернення, не звільняє боржника від відповідальностіпередбаченою ст.ст. 625, 1048 ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
