Розглянувши справу № 6-25цс15 про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів судових палат у цивільних і господарських справах ВСУ зробила правовий висновок про застосування норм частини 2 ст. 258 ГК до вимог про стягненні пені за відсутності про це заяви сторони.
Виходячи з основних принципів цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ГК "Терміни і терміни. Позовна давність" в їх сукупності, ВСУ зробив висновок про поширення норми частини 3 ст. 267 ГК як на загальну, так і спеціальну позовну давність.
Таким чином, без заяви сторони в спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може ні за яких обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана тільки з наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Нормою частини 3 ст. 267 ГК встановлено, що суд застосовує позовну давність тільки за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Оскільки у формулюванні застосовано слово "тільки" (аналог "виключно"), а також відсутній який-небудь інший нормативно-правовий акт, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, можна зробити висновок, що за відсутності заяви сторони в спорі позовна давність судом не застосовується.
Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, в яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони в спорі.
Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна, є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
