На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 11 березня 2015 року було розглянуто справу № 6-16цс15 за позовом "Приватбанку" про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів сформулювала правову позицію, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності полягає у письмовій формі. Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу угода вважається досконалою у письмовій формі, якщо її зміст зафіксований в одному або декількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Угода вважається досконалою у письмовій формі, якщо вона підписана її стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 якого встановлено позовну давність тривалістю в 5 років, не можна вважати складовою частиною ув'язненого між сторонами кредитного договоруякщо такі умови не містять підпису позичальника. Не встановлена наявність належних і допустимих доказів, що підтверджують, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву, а також те, що умови містили збільшений термін позовної давності у момент підписання заяви позичальника, або надалі такі умови, зокрема по збільшенню терміну позовної давності, не змінювалися. Адже в цій справі пункт 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, вказаний в справжніх Умовах і в заяві позичальника, містять розбіжності.
Крім того, в заяві позичальника домовленості сторін про збільшення терміну позовної давності немає.
У зв'язку з цим аргументи позичальника об неознайомлення з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна визнавати необгрунтованими.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
