У кінці лютого ми стали свідками початку наступного етапу розвитку зв'язку в Україні: були видані нові ліцензії на зв'язок третього покоління - 3G (3rd generation). Якщо пошукати аналогії, цю подію можна порівняти з переходом від множення в стовпчик до електронних калькуляторів. Ось тільки доки ми починаємо освоювати "калькулятор", виходить, весь світ вже повним ходом користується ноутбуками.
Якщо подивитися на світову карту стандартів зв'язку за станом на грудень 2014 року, то побачимо, що переважна більшість країн віддають перевагу 4G (він же LTE або 3GPP). І йдеться не лише про США, країни ЄС або Китай. Цей стандарт працює, наприклад, в африканських Кенії з Танзанією і майже повністю покриває Південну Америку. У Японії готують до впровадження 5G.
Україна на своїй стадії розвитку опинилася в компанії таких країн як, наприклад, Північна Корея, Сомалі і усіма гаряче улюблений Гондурас.
Як це вийшло і чому ми запускаємо 3G, коли весь світ у розпалі розвитку більше просунутого 4G?
Головною і глобальною причиною, напевно, можна назвати все ту ж корупцію і непрозорість роботи державної машини.
|
Тарас Кислий |
Адже як йде розвиток нових стандартів зв'язку :
1. Приймається новий міжнародний технічний стандарт.
2. Держава продає ліцензії мобільним операторам (Великобританія, наприклад, в 2000 році продала 5 ліцензій за 32млрд. доларів).
3. Оператори інвестують в устаткування, надають послугу, відбивають інвестиції і вартість ліцензії, отримують прибуток. І тоді знову
4. Приймається новий міжнародний технічний стандарт. І так далі за тією ж схемою.
Що вийшло в Україні? Першу 3G ліцензію за символічну ціну видали Укртелекому і тільки в 2007 році. Далі Укртелеком не найпрозорішим чином приватизовували і виставили на продаж вже його частину - дочірню компанію з 3G ліцензією. Ось тільки вона так досі і не продалася. І навіть в умовах багаторічної монополії так і не змогла толком розвинути 3G зв'язок.
У результаті, держава - без багатомільярдних надходжень від ліцензування, які можна було отримати ще на початку 2000х; оператори - без можливості інвестувати і заробити на наступне покоління зв'язку, споживачі без послуги, Україна - в хвості технічного прогресу з відставанням в 15-17 років майже від усієї земної кулі.
І усе тому, що хтось хотів отримати гроші за такі дорогі ліцензії не до бюджету, а в кишеню.
До усього іншого, як виявилось, в Україні повний безлад з розподілом частотного ресурсу і зовсім відсутній правовий механізм обміну частотами. І за усього бажання прямо зараз технічно неможливо впровадити відразу 4G минувши 3G. На думку експертів, для усунення цих перешкод знадобиться не менше 2-3 років.
І якщо за цей час держава усе так само буде послідовно і прозоро працювати з видачею ліцензій, і нікому не прийде в голову "трохи" перенаправити надходження від ліцензування у свою кишеню, Україна нарешті отримає шанс залишити почесну компанію Сомалі і Гондурасу і трохи наблизитися до світових стандартів зв'язку.
