Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 лютого 2015 року прийняв постанову у справі № 6-244цс14предметом якого була суперечка про визнання права власності на нежитлові приміщення.
Суд зробив наступне правове укладення. Частиною 1 ст. 328 ГК передбачено, що право власності отримується на підставах, не заборонених законом, зокрема з угод. Ст. 331 ГК встановлено загальне правило, згідно з яким право власності на знову створене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва і прийняття його в експлуатацію.
За правилами ст. 392 ГК позов про визнання права власності може бути пред'явленийпо-перше, якщо особа є власником майна, але за його право сперечається або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, що засвідчує його право власності.
На момент укладення сторонами договору про фінансування будівництва правовідношення по залученню засобів фізосіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими засобами регулювалися законами "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операціях з нерухомістю" і "Про інвестиційну діяльність".
Ні вказаними нормами, ні нормою ст. 331 ГК не передбачено виникнення права власності на знову створений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення. Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту в експлуатацію визначений вказаними нормами.
Враховуючи, що забудовник відповідно до умов договору інвестування передав по акту позивачці нежитлові приміщення і звернувся у виконавський комітет із заявою про оформлення права власності за інвесторами, а виконавський комітет прийняв рішення про оформлення права власності за інвесторами, висновок суду про необхідність захисту прав позивачки шляхом визнання за нею права власності на знову створене майно на підставі ст. 392 ГК не можна визнати обгрунтованим.
Таким чином, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ГК придбання права власності - це певний юридичний склад, з яким закон зв'язує виникнення у обличчя суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, або в передбачений законом спосіб позивачка придбала право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ГК.
Джерело: ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
