4 лютого на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах ВСУ було розглянуто справу № 6-243цс14 по позовах про визнання припиненими правовідносин по кредитних договорах у зв'язку з їх виконанням, визнання припиненими поручительства і іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Задовольняючи частково позови суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційною і касаційною інстанцій, на підставі норм ст.ст. 509, 526, 559, 593, 598, 599 Цивільного кодексу дійшов висновку про те, що зобов'язання по кредитних договорах припинилися їх належним виконанням, а тому поручительство і іпотека також вважаються припиненими. В той же час, в резолютивній частині рішення вказано про припинення правовідношення за кредитним договором і припинення іпотеки і поручительства по відповідних договорах, а не про визнання їх припиненими.
ВСУ роз'яснив, що звернення особи до суду з позовом про визнання поручительства припиненим на підставі частини 1 ст. 559, частині 1 ст. 593 ГК не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом за наявності відповідної суперечки.
Виходячи із загальних начал і сенсу цивільного законодавства і судочинства, права людини на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівність процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ГК) слід зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором прав поручителя, іпотекодавця передбачених частиною 1 ст.и 559, частиною 1 ст. 593 ГК, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом його визнання на підставі п. 1 частини 2 ст. 16 ГК.
Таким чином право поручителя, іпотекодавця підлягає судовому захисту по його позову шляхом визнання поручительства (іпотеки) такий, що припинена, а не шляхом припинення договору поручительства (іпотеки) або шляхом припинення зобов'язання за договором.
Враховуючи, що суд відповідно до норм ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу розглядав справу в межах заявлених вимог - про визнання основного зобов'язання і договору поручительства і запоруки припиненими, саме по цих правовідносинах містяться в мотивувальній частині правові укладення, суд правильно застосував норми матеріального права і прийняв законне і обгрунтоване рішення, помилки, що припустилася судом, в резолютивній частині рішення не привела до неправильного вирішення суперечки, а тому не може бути основою для відміни оспорюваного рішення з формальних міркувань.
Правова позиціявисловлена ВСУ: встановивши факт припинення основного зобов'язання належним його виконанням, суд на підставі ст. 599, частини 1 ст. 559, пункту 1 частини 1 ст. 593 ГК обгрунтовано визнав припиненими і додаткові (акцесорні) зобов'язання по договорах іпотеки і поручительства.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
