Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеної при перегляді справи № 6-180цс14, вимоги про знос самовільного будівництва інші особи (не орган державної влади або орган місцевого самоврядування) можуть заявляти при доведеності факту порушення прав цих осіб самовільною забудовою.
Відповідно до частиною 1 ст. 376 ГК об'єкт нерухомості відноситься до самовільному будівництву за наявності однієї з наступних умов : земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил. За змістом частин 4 і 7 ст. 376 ГК залежно від ознак самовільного будівництва особи, вказані в цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самовільне будівництво : зносу самовільно побудованого об'єкту або проведення перебудови власними силами або за його рахунок; приведення земельної ділянки в колишній стан або відшкодування витрат. З урахуванням змісту вказаної норми у поєднанні з положеннями ст.ст. 16, 386, 391 ГК позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування і інші особи, право власності яких порушене самовільним будівництвом.
Таким чином, по сенсу ст. 376 ГК вимоги про знос самовільного будівництва інші особи можуть заявляти при доведеності факту порушення їх прав самовільною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами ст.ст. 3, 15, 16 ГК, ст. 3 ГПКзгідно з якими кожна людина має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спростування.
Позов був поданий власником сусідньої ділянки до особи, що самовільно побудувало будинок без узгодження з контролюючими органами, на земельній ділянці, яка йому не належить, а також без відповідних дозволів. Будинок зведений на відстані близько 2 м від будинку исца, чим порушені вимоги ДБН "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", які передбачають обов'язкове дотримання 8-метрової протипожежної відстані до будинку III міри вогнестійкості. Районний суд задовольнив позов про знос за рахунок відповідача самовільно побудованого житлового будинку. Рішенням апеляційного суду в задоволенні позову відмовлено, ВССУ залишив в силі рішення суду першої інстанції.
ВСУ направив визначення ВССУ на новий розгляд виходячи з неправильного застосування норм матеріального права.
Роз'яснено, що приймаючи рішення про задоволення позову на підставі зведення відповідачем будинку на земельній ділянці, яка йому не належить, без відповідних дозволів і без виготовлення проекту, суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, не встановив, яким чином ці дії порушують права исца як власника сусіднього будинку, хоча для правильного застосування ст.ст. 376, 386, 391 ГК встановлення цього факту є обов'язковим.
Крім того, порушення свого права на безпечне володіння майном позивач зв'язував саме з порушенням відповідачем при зведенні будинку протипожежних норм - недотриманням ним нормативної відстані між будинками. Оскільки до висновку про порушення отыетчиком протипожежних норм касаційний суд прийшов без урахування положень Правил пожежної безпеки в Українійого не можна визнати обгрунтованою основою, що служить, для застосування до забудови наслідків, передбачених частиною 7 ст. 376 ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
