Верховний Суд України 3 грудня 2014 року розглянув справу № 6-173цс14у якому позивачка ініціювала судовий розгляд по позову до свого чоловіка і банку про визнання недійсним договори іпотеки. Аргументи позову зводилися до того, що в іпотечному договорі, ув'язненому між її чоловіком і банком, предметом іпотеки вказано майнові права на квартируяка не завершена будівництвом. Хоча за станом на день укладення іпотечного договору закон (ст. 5 Закону "Про іпотеку") не дозволяв передавати в іпотеку майнові права на об'єкти незавершеного будівництва. Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено. З виводами цього суду погодилися суди апеляційною і касаційною інстанцій.
Позивачка звернулася у ВСУ із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції. Вона посилалася на те, що ВССУ не однаково і неправильно застосував ст. 5 Закону "Про іпотеку". Позивачка наполягала, що договір іпотеки має бути визнаний недійсним, адже за станом на час його підписання майнові права на недобудовану квартиру не могли бути предметом іпотеки.
ВСУ відмовив в задоволенні заяви.
За обставинами справи чоловік позивачки уклав з банком кредитний договір і узяв кредит на суму близько 130 тис. доларів США для придбання квартири у багатоквартирному будинку, що будується. Для забезпечення виконання своїх боргових зобов'язань він того ж дня, за наявності нотаріально завіреної згоди своєї дружини (позивачки), уклав з цим банком договір іпотеки і передав в іпотеку банку майнові права на майбутню квартиру.
Згодом чоловік позивачки отримав документ про право власності на квартиру і разом з банком вніс зміни в договір іпотеки - визначив, що у іпотеку передаються не майнові права, а квартира. Позивачка проти зміни предмета іпотеки не заперечувала і надала своєму чоловікові нотаріальна згода на такі дії.
Діюча у той час редакція ч. 2 ст. 5 Закону "Про іпотеку" визначала, що предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, який стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на придбання ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому. Саме з цього виходили суди нижчого рівня і вказали у своїх рішеннях, що в іпотеку був переданий об'єкт незавершеного будівництва, на який іпотекодавець (чоловік позивачки) документально підтвердив своє право придбання у власність в майбутньому.
ВСУ роз'яснив, що фактично так і сталося - чоловік позивачки придбав право власності на квартиру і шляхом внесення змін до іпотечного договору передав квартиру в іпотеку банку. Позивачка про дії чоловіка знала і не заперечувала проти них. Ці події сталися до того, як кредитний договір припинився. При цьому засоби, узяті в кредит, банку повернені так і не були. При таких обставинах, Верховний Суд України дійшов висновку про правильне застосування в цій справі судами ст. 5 Закону "Про іпотеку" і відмовив в задоволенні заяви позивачки.
За інформацією прес-служби ВСУ
Також читайте: ВСУ висловився про позовну давність в суперечках про недійсність передачі в іпотеку майнових прав
