Мінюст роз'яснив питання встановлення ціни договору між суб'єктами господарювання у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті. Про це говориться в листі від 13 жовтня № М-13744/8.2.
Згідно Цивільному Кодексу сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, проте грошове зобов'язання має бути виконане тільки в гривнях.
У такому разі сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається по офіційному курсу відповідної валюти на день платежуякщо інший порядок її визначення не встановлений договором або нормативним актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України по зобов'язаннях допускається у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом.
Крім того, Декретом про систему валютного регулювання встановлено, що гривня є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог і зобов'язань. А використання іноземної валюти на території України як засоби платежу або в якості запоруки вимагає індивідуальній ліцензії Нацбанку.
Слід зазначити, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, вираженого в іноземній валюті, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Показником, який характеризує рівень інфляції, являється індекс споживчих цінщо розраховується в гривнях.
